Класифікація і номенклатура – Ревматизм


Класифікація і номенклатура ревматизму
В даний час загальноприйнятою є класифікація і номенклатура ревматизму, запропонована А.І.Нестеровим і затверджена на спеціальному симпозіумі Всесоюзного антиревматичної комітету в 1964 р. Вона складена з урахуванням наступних факторів:
1) фаза хвороби (активна і неактивна) з уточненням ступеня активності патологічного процесу (I, II, III);
2) клініко-анатомічна характеристика ураження серця та інших органів;
3) характер перебігу хвороби;
4) стан кровообігу.
Неактивна фаза захворювання включає наслідки і залишкові прояви серцевих (міокардіосклероз, порок серця) і внесердечних поразок. В основу оцінки ступеня активності патологічного процесу покладено характеристика клінічних, функціональних і лабораторних показників. Відзначається прямо пропорційна залежність між виразністю ексудативного компонента запалення, клінічними проявами захворювання та ступенем активності ревматичного процесу.
Максимальну активність характеризують яскраві клінічні прояви, при мінімальному ступені наголошується слабовираженная симптоматика. Аналогічні кореляції виявляються за функціональними і лабораторними показниками.
Диференційоване визначення ступеня активності відіграє істотну роль у характеристиці патологічного процесу, призначення адекватного лікування конкретно у кожного хворого, що безсумнівно сприяє підвищенню ефективності проведеної терапії.
Клініко-анатомічна характеристика ураження серця в активній фазі захворювання включає первинний ревмокардит без клапанного пороку, поворотний ревмокардит на тлі вади клапанів і ревматизм без явних серцевих змін. Остання рубрика переважно відноситься до дитячого віку, так як саме у дітей ревматичний поліартрит або хорея можуть протікати ізольовано без кардіальної патології.
Серед поразок інших органів і систем в активній фазі ревматизму виділяють поліартрит, серозит, хорею, васкуліти, ураження шкіри та ін При оцінці характеру перебігу ревматизму враховуються як тимчасова характеристика процесу, так і весь комплекс клінічних проявів хвороби. Тривалість нападу при гострому та підгострому перебігу становить в середньому 1,5-2 міс, при затяжному затягується до 5 міс.
Непреривно рецідівіруючий варіант відрізняється хвилеподібного перебігом і зазвичай характерний для поворотного ревматизму з сформованим пороком серця. До латентному відноситься варіант хронічного перебігу, при якому не вдається виявити клініко-лабораторні показники активності. Латентний ревматизм може бути первинним і вторинним.
У прогностичному відношенні велике значення має обставина, що кожна наступна атака копіює попередню за своїми клінічними проявами, ступеня активності та характером перебігу. Див. таблицю робоча класифікація і номенклатура ревматизму.

Comments are closed.