Класифікація фолікулярних лімфом. Види фолікулярних лімфом.

У 1982 р. Mann і Berard запропонували метод для цитологічної класифікації (grading) фоллікулір-них лімфом. Ця система базується на підрахунку кількості центробластов в полі зору при великому збільшенні: 0-5 – Grade 1, 6-15 – Grade 2. 16 і більше – Grade 3.

Прогностіческаі цінність системи Манна і Берарді з визначенням ступеня диференціювання (Grade) пухлини вивчена широко, обговорена і незважаючи на недоліки, в класифікації ВООЗ рекомендована до використання.

Від ступеня диференціювання залежить тактика ведення хворих. Наприклад, хворі з пухлинами Grade-1 не можуть бути вилікувані або їм буде рекомендовано лише симптоматичне лікування; пухлини ж з Grade-3 зазвичай лікуються шляхом хіміотерапії. Для хворих з фолікулярною лімфомою при Gradc-З характерні більш ранні рецидиви, ніж при Grade-2 і Grade-1, проте виживання хворих подібна. Попередити рецидивування захворювання при Gradc-З можна в меншій мірі за рахунок хіміотерапії.

Якість діагностики бластних клітин залежить від фіксації, товщини і якості зрізу. Корисним може бути фарбування по Гимзе, при якому цитоплазма центробластов проявляє базофілів. Ступінь диференціювання фолікулярної лімфоми визначається на підставі підрахунку кількості бластних клітин в десяти нолях зору і визначення середнього значення, оскільки ступінь диференціювання в фолікулах може варіювати.
лімфома

У фолікулярних лімфомах можуть з’являтися поля дифузного росту. І в REAL, і в ВООЗ класифікаціях виділені наступні ступені типи фолікулярної:

1. переважно фолікулярний -> 75% фолікулів;
2. фолікулярний і дифузний – 25-75% фолікулів;
3. переважно дифузний -> 25% фолікулів.

У відношенні лікування та виживаності значення цієї Підкласифікація не визначено.
У пухлинах Grade-З поля дифузного росту представлені полями дифузної великоклітинною В-лімфоми. Такі випадки не слід розглядати як фолікулярні і дифузні; їх потрібно розцінювати як фолікулярні лімфоми Grade-3 (х відсотків) з дифузною великоклітинною В-лімфомою (у%). Зазвичай наявність дифузної великоклітинною В-лімфоми диктує більш агресивну терапію.

Фолікулярні лімфоми Grade-З надалі слід підрозділити на такі з резидуально центроцітамі (3 А) і без центроцітов (3В). Недавні дослідження фолікулярної лімфоми Grade-ЗВ дозволили виділити серед них пухлини з t (14; I8) і поразкою BCL-2 гена, з 3q27 аномаліями і поразкою BCL-6 гена і такі з іншими цитогенетичними абераціями. Пухлини з t (I4; 18), ймовірно, належать до спекгру фолікулярних лімфом, в той час як з 3q27 та іншими абераціями більш тісно свізани з більшістю дифузних крупноклеточних В-лімфом (Bosga-Bower і співавт., 2003).
Види фолікулярних лімфом.

Фолікулярні лімфоми відрізняються значною різноманітністю гістологічних проявів. В залежності від кількості центробластов і центроцітов всередині фолікулів і між ними та розширення (або навпаки) мантійної зони фолікули можуть визначитися чітко або бути ледь помітна. Фолікулярна можна виявити при фарбуванні Ретикулін і часто при іммуногіетохіміческом фарбуванні на В-і Т-клітини. Про інші морфологічна різноманітність див. далі.

Склероз є спільною рисою фолікулярні лімфом, особливо при ураженні ретроперитонеальному лімфатичних вузлів. Част він проявляється в появі тонких або грубих фіброзних пучків) оточуючих групи пухлинних фолікулів, Іноді зона склерозу оточує окремі фолікули або частково облітеруючий їх. Якогось прогностичного значення склероз не має.

Еозинофільні аморфне речовина може виявляти в реактивних і пухлинних фолікулах. Надмірне його зміст навіть «затемнює» пухлинні клітини. На відміну від колагену, ця речовина не є двоякопреломляющіе. Дослідження за допомогою електронної мікроскопії виявило, що воно побудоване з мембранного матеріалу.

Імуноглобулін, найбільш часто IgM ізотипи, може накопичуватися в ЕПР або в околоядерном зоні. У першому випадку oн позначається як тільця Рассел, в останньому – як внутрішньоядерні включення. Включення, як правило, виявляють інтенсивну ШИК-позитивність.

Comments are closed.