Класифікація дітей з порушенням слуху

а) Нормальний слух. Слуховий поріг для звуків будь-якої частоти в нормі за даними тональної аудіометрії не перевищує 20 дБ.

б) Легка туговухість у дитини. Для легкої приглухуватості характерно підвищення слухового порога більше 20 дБ аж до 40 дБ на всьому частотному діапазоні. Таке порушення слуху зазвичай не викликає затримки розвитку мови у дитини з нормальними розумовими здібностями. Кондуктивна приглухуватість зазвичай піддається лікуванню. При нейросенсорної приглухуватості лікування індивідуально і складається в застосуванні слухових апаратів в поєднанні з тренуванням мови, що проводиться сурдотерапевтом. Індивідуальне навчання і тренування слуху не показані.

в) Помірна туговухість. При помірній приглухуватості слуховий поріг в основному частотному діапазоні мови (250-4000 Гц) становить 40-60 дБ. Це значно ускладнює розуміння мови, що призводить до затримки розвитку мови. Таке порушення слуху є абсолютним показанням до застосування слухових апаратів, і діти потребують спеціального вихованні і навчанні у сурдолога. Спочатку вони повинні відвідувати спеціальну школу, де навчаються глухі діти, але в подальшому вони можуть ходити в звичайну школу за умови, що будуть користуватися слуховим апаратом і що розумовий розвиток у них протікає нормально.

г) Важка туговухість. При важкій приглухуватості слуховий поріг для основного частотного діапазону мовлення перевищує 60 дБ і найбільш виражене зниження слуху відзначається на частоті 1000 Гц. За умови нормального інтелектуального розвитку дитини застосування слухових апаратів необхідно, так як навіть при мінімальному залишковому слуху за допомогою електроакустичних методів і раннього навчання у сурдолога можна домогтися цілком задовільного мовного спілкування. Ці діти повинні відвідувати спеціальні школи для глухих. Їм необхідно протягом декількох років вчитися читати по губах для зорової компенсації порушеного слуху.

д) Двостороння повна глухота у дитини. Ця форма порушення слуху зустрічається рідко. Навіть у майже повністю глухих осіб часто зберігається залишковий слух, який можна виявити за допомогою електроакустичного дослідження і високоефективних слухових апаратів. Дитина з такою формою порушення слуху повинен навчатися в спеціальній школі для глухих. У цих школах знакову систему навчання часто замінюють промовою: навчання артикульованих мови здійснюють на основі відчуття вібрації і тренувань читання по губах частково безпосередньо, а почасти з допомогою відеоматеріалу. В окремих випадках як дітям, так і дорослим можна вживити улітковий імплантат, який включає в себе багатоканальний улітковий протез.

е) Діти з множинними вадами розвитку. Особливу групу осіб з порушеним слухом складають діти з відставанням в розумовому розвитку, відхиленнями в поведінці, великими органічними ураженнями головного мозку або відставанням рухового розвитку, негативно позначаються на здатності говорити. Для лікування таких дітей необхідні складні програми, що реалізуються багатопрофільним колективом лікарів, що включає Отологія, фоніатра, невропатолога, дитячого психіатра, психолога і дефектолога.

ж) Порушення фонації й мови, пов’язане з глухотою. Глухота у дітей в основному порушує здатність до спілкування, але вона викликає дезадаптацію і у дорослих. Для вербального спілкування при збереженому слуху необхідний як нормальний голосовий апарат, так і нормальна мова, а також зворотний зв’язок через слухове сприйняття. Порушення мови у дітей з вродженою глухотою чи у втратили частково або повністю слух в більш пізньому періоді життя називається отогенний дислалией.

Comments are closed.