Канали кальцієві потенціалоуправляемие: типи.

У клітинах ссавців описано чотири типи потенціалоуправляемих кальцієвих каналів, які розрізняються за потенціалзалежні, провідності, чутливості до фармакологічним препаратам і по деяким іншим параметрам (Tsien, 1983; Nowycky et al., 1985; Reuter, 1985; Glossman, Striessnig , 1990).

Найбільш поширені кальцієві канали L-типу (символ L позначає long-lasting, тобто довгоживучі) які, будучи активовані, зберігають це стан відносно довго. Їх повторювані відкривання забезпечують тривалий кальцієвий струм через мембрану. Характерним ознакою, що відрізняє кальцієві канали L-типу від інших, є їх чутливість до дигідропіридинів та інших кальцієвим антагоністам (Reuter, 1985; Nilius et al., 1985; Porzig, 1990).

У нейронах виявлено третій тип. Струм Ca через дані канали в пресинаптичних закінченнях інгібується норадреналіном через альфа-адренорецептори.

Ca2 + (кальцієвий) канал L-типу

Найбільш поширені кальцієві канали L-типу (символ L позначає long-lasting, тобто довгоживучі) які, будучи активовані, зберігають це стан відносно довго. Їх повторювані відкривання забезпечують тривалий кальцієвий струм через мембрану. Характерним ознакою, що відрізняє кальцієві канали L-типу від інших, є їх чутливість до дигідропіридинів та інших кальцієвим антагоністам (Reuter, 1985; Nilius et al., 1985; Porzig, 1990).

Структура кальцієвих каналів L-типу детально досліджена див. рис 54 (Glossman, Striessnig, 1990). Чутливі до дигідропіридинів Ca-канали L-типу з скелетних м’язів утворені п’ятьма субодиницями – альфа1, альфа2, бета, гамма і дельта. Cуб’едіци альфа-1 і бета (але не альфа-2, гамма і дельта) є субстратами протеїнкінази (Imagawa et al., 1987; Takahashi et al., 1987).

Канал кальцієвий потенціалуправляемий: гормональний контроль

Активність кальцієвих каналів може регулюватися шляхом прямого впливу сполученого з рецепторами G-білка і в результаті фосфорилювання різними протєїнкиназамі (Brown et al., 1988; Brown, Birnbaumer, 1988; Rosenthal et al., 1988; Birnbaumer, 1990; Glossmann, Striessnig, 1990 ). Вперше гормональна регуляція потенціалуправляемих каналів була продемонстрована на клітинах серця. У міокарді Reuter, 1983). Активація катехоламінів Са-каналів здійснюється по двох механізмів: через активацію аденілатциклази з наступним фосфорилюванням каналу цАМФ-залежної протеїнкінази, а також шляхом безпосередньої взаємодії з каналом G-білка, активованого бета-адренорецепторів (Reuter, 1979, Reuter, 1983; Reuter et al. , 1982; Cachelin et al., 1983; Birnbaumer, 1990). На користь першого механізму говорять дані про те, що 8-Br-цАМФ, що проникає через мембрану аналог цАМФ, імітує дію ізопротеренолу (Cachelin et al., 1983). Активація потенціалуправляемого кальцієвого каналу шляхом цАМФ-залежного фосфорилювання була прямо показана на очищеному препараті з кальцієвими каналами з міокарда було продемонстровано в експериментах з вбудованими в ліпідний бішар візікуламі сарколеми і з ізольованими мембранними фрагментами в конфігурації inside-out (Yatani et al., 1987). У цих умовах канали активувалися при додаванні в середу GTPgammaS або предактівірованний альфа-субьедініци G-білка. Залишаються деякі сумніви про фізіологічну роль такого механізму активації, оскільки в модельних експериментах були потрібні досить високі концентрації (20-100пМ) G-білка або активованої альфа-субодиниці.

Є підстави припускати, що G-білки безпосередньо активують потенціалуправляемие кальцієві канали в секреторних клітинах гіпофіза і кори надниркових залоз, в яких кальцієві струми зростають під дією ангіотензину II і лю-ліберинів (рілізінгфактора лютеїнізуючого гормону) (див. табл.8). В обох випадках можна виключити дію через цАМФ, оскільки лю-ліберинів не впливає на синтез цАМФ, а ангіотензин II навіть інгібує аденілатциклазу (Rosenthal et al., 1988a). Активація потенціалуправляемих кальцієвих каналів під дією цих двох гормонів пригнічується під впливом кашлюкового токсину, але і в той же час коклюшний токсин не устранчет активацію ними гідролізу поліфосфоінозітов (Kojima et al., 1986; Rosenthal, Schultz, 1987; Hescheler et al., 1988; Rosenthal et al., 1988a]. Отже, вплив лю-ліберинів і ангіотензину II на Ca-канали не опосередковано продуктами фосфоінозітідного обміну. ​​Цей висновок підтверджується також відсутністю активації Са-каналів в даних клітинах при дії форболового ефіру-стимулятора протеїнкінази С [Rosenthal et al., 1988b].

Comments are closed.