ІЗСД: зміни рівня глікозильованого гемоглобіну HbA1c.

Рівень HbA1c – це самий інформативний показник ефективності контролю рівня глюкози в крові:

– Протягом всього терміну існування еритроцита глюкоза вільно проникає через його мембрану і без участі ферментів необоротно зв’язується з гемоглобіном, переважно з бета-ланцюгами. При цьому утворюється кілька глікозильованих форм гемоглобіну, головним чином – НbА1с. Ця форма гемоглобіну в невеликій кількості є у здорових людей. В умовах хронічної гіперглікемії відсоток НbА1c, по відношенню до загальної кількості гемоглобіну значно збільшується.

– Для визначення відсотка НbА1c, еритроцити промивають фізіологічним розчином, руйнують і досліджують виділений гемоглобін шляхом високоефективної рідинної хроматографії або електрофорезу. Оскільки в крові є еритроцити різного віку, а термін їх існування дорівнює 120 сут, зміст HbA1c пропорційно середньому рівню глюкози в крові за попередні 2-3 міс. Для оцінки ефективності контролю рівня глюкози використовують і інший показник – вміст загального глікозильованого гемоглобіну (загальний НbА1, або НbА1a + b + с).

– Задовільний вважаються рівні HbA1c менше 10%. При необхідності середній рівень глюкози в крові за 2-3 міс визначають за номограмами.

– Визначаючи HbA1c кожні 2-3 міс, можна виявляти хворих, що потребують більш інтенсивному лікуванні. Визначення HbA1c можна використовувати також для прогнозування ускладнень ИЗСД, оскільки швидкість їх розвитку прямо пропорційна ступеню гіперглікемії.

Comments are closed.