ІЗСД: порівняння концепцій аутоімунного руйнування B-клітин.

І гіпотеза “молекулярної мімікрії” і гіпотеза Коена і Янга збудовані на основі обширного ряду фактів, деякі з яких не суперечать будь-який з них. Так, для багатьох паразитичних видів найпростіших і гельмінтів, патогенних і невірулентних бактерій і вірусів знайдені антигенні епітони, подібні таким клітин тварин (Dyrberg Т., Oldstone М., 1986; Oldstone М., 1987). Досить нагадати про давно відомому сімействі стрес-білків, званих також heat-shock proteins (hsp), які експресують клітини нижчих і вищих організмів у відповідь на різного роду екстремальні впливи. Білки цього сімейства є еволюційно консервативними, і гомологія між hsp ссавців і бактерій варіює від 40 до 70%, а значить вони володіють і імунологічним подобою (Young R., Elliot Т., 1989). Відомо, що не тільки білки бактерій, але і білки вірусів мають антигенні епітопи, гомологічні hsp ссавців, наприклад, F-білок вірусу кору (Shershberadaran H., Norrby E., 1984).

Виявлена ​​і прямий зв’язок між деякими інфекційними та аутоімунними захворюваннями. Зокрема, гостра стрептококова інфекція (зазвичай мигдалин і верхніх дихальних шляхів) завжди передує гострого ревматичного поліартриту, що характеризується запаленням сполучної тканини в серці і суглобах, що виникає за участю відповідних ауАТ. При цьому ауАТ, які взаємодіють з антигенами тканини серця, є частиною популяції антитіл, що утворюються проти стрептококових антигенів. У хворих же хронічним поліартритом виявлено, що грають провідну роль у патогенезі цього захворювання ауАТ до деяких епітопів протеогліканів хряща перехресно реагують з бактеріальними антигенами хвороботворних і неболезнетворних штамів Mycobacierium tuberculosis (КоенА. Р., 1988).

Зрозуміло, що факти цього ряду не суперечать ні концепції “молеку-лярні мімікрії”, ні концепції Коена-Янга, але цим подібність концепцій не обмежується. Обидві вони значно розширюють спектр потенційних індукторів аутоімунних захворювань. Щодо ІЗСД, вже не обов’язковою умовою ініціації захворювання стає тропність B-клітинам його інфекційних індукторів, цілком припустимо присутність їх в будь-яких інших тканинах організму. Не обов’язково також, щоб ці індуктори були збудниками інфекційних захворювань, їх контакт з організмом може і не мати ніяких відчутних проявів. Обов’язковим є тільки наявність спільних антигенних епітопів з антигенами поверхні В-клітин, а цією властивістю можуть володіти не тільки білки інфекційних агентів.

Так, з’явилися повідомлення, що деякі білки коров’ячого молока – В-лактоглобулін і бичачий сироватковий альбумін, мають спільні антигенні епітопи з мембранними білками В-клітин людини (Akerblom H., Knip M., 1991; Karjalainen J., et al., 1991 ; Karjalainеn J., et al., 1992). Виявлено, що чим раніше починається використання коров’ячого молока при вигодовуванні немовлят, тим частіше і в більш високих титрах виявляють у них ауАТ до острівцевих клітинам (Dahlquist G., et al., 1992).

Отже, специфічність ангі-В-клітинних ауАТ може прямо вказувати на провокуючі розвиток ІЗСД агенти, а з іншого боку – і на аутоантигену потенційного ризику захворювання, тобто обидві концепції розглядають ауАТ як сполучна ланка між зовнішніми і генетично детермінованими діабетогенний факторами. І в цьому новому розумінні ролі ауАТ в патогенезі ІЗЦД полягає основна їх схожість і принципова відмінність від раніше розглянутої гіпотези.

Однак поряд з подібними положеннями, концепції “молекулярної мімікрії” і Коена-Янга мають і значну відмінність один від одного, принципово розходячись в питанні про природу схильності до ІЗСД. Остання з них, не без вагомих до того підстав, пропонує нову версію системи імунорегуляції. Існування природних ауАТ і їх антіідіотіпов відноситься до розряду реальних, неодноразово підтверджених фактів.

Однак функції природних ауАТ залишаються нез’ясованими, і гіпотеза про те, що вони беруть участь в імунорегуляції поки експериментально не підтверджено (Бона К., Перніс Б., 1988; Сидорова Є., 1993). Тим не менш, побудована на цій гіпотезі концепція Коена-Янга пов’язує генетичну схильність до ІЗСД не стільки з наявністю у B-клітин ауАГ потенційного ризику захворювання, скільки з аномаліями імунних клітин, відповідальних за баланс природних ауАТ.

Comments are closed.