ІЗСД: корекція доз інсуліну і кількості вуглеводів в їжі.

Рекомендації щодо корекції доз інсуліну та кількості вуглеводів в їжі складає лікар за даними самостійного щоденного контролю рівня глюкози з урахуванням відомостей про вагу, фізичної активності та харчуванні хворого. Рекомендації повинні бути написані простою й зрозумілою мовою.  За таким же принципом можна скласти рекомендації по корекції споживання вуглеводів. У них може бути зазначено, наприклад, як треба змінити кількість фруктів або хліба в дієті, щоб добитися зниження (або підвищення) рівня глюкози в крові.

Навіщо потрібні рекомендації:

– Щоб на першому етапі добитися рівня глюкози в крові, максимально близького до норми (близько 5,6 ммоль / л), не допускаючи гіпоглікемії в нічні години, перед сніданком і вечерею.

– Щоб у кінцевому рахунку забезпечити рівень глюкози в крові перед їжею в межах 3,9-5,0 ммоль / л, а після їжі – нижче 8,9-10 ммоль / л.

Як добитися бажаних рівнів глюкози:

– Якщо у хворого, що одержує 20-40 од / добу інсуліну, рівень глюкози в крові менше 13,3 ммоль / л, то додаткові 0,5-1,0 од інсуліну короткої дії, як правило, знижують рівень глюкози на 2,2 -2,8 ммоль / л.

– Якщо у хворого, що одержує 20-40 од / добу інсуліну, Урвенна глюкози в крові більше 13,3 ммоль / л, то для зниження рівня глюкози на 2,2-2,8 ммоль / л потрібні великі додаткові кількості інсуліну (1 – 3 од).

– У хворих з підвищеною чутливістю до інсуліну та дітей молодшого віку підвищений ризик гіпоглікемії. Для лікування таких хворих рекомендується використовувати розведені препарати інсуліну. Зазвичай концентрація розчину інсуліну у флаконі становить 40, 80 або 100 од / мл. Деякі фірми докладають до флакона з концентрацією інсуліну 100 од / мл флакон з розчинником. За допомогою розріджувача можна приготувати розчин інсуліну з концентрацією 10 або 20 од / мл. Це дозволяє змінювати разові дози інсуліну на 0,1-0,2 од.

Оцінка ефективності лікування:

– Лікар повинен бути впевнений в тому, що хворий виконує його рекомендації. Для цього треба перевіряти щоденник хворого.

– Режим харчування повинен відповідати режиму інсулінотерапії і фізичної активності.

– Головний критерій ефективності лікування – зниження або відсутність підвищення рівня HbA1c.

Можливі причини неефективності лікування:

– Неправильні рекомендації (помилка лікаря).

– Рекомендації не виконуються, не проводиться регулярний самостійний контроль рівня глюкози в крові (недисциплінованість хворого).

– Хворий розчарований відсутністю негайного поліпшення або сумнівається в ефективності лікування і тому не слід рекомендаціям (це нерідко буває у хворих з нестабільним перебігом ІЗЦД).

– Помилки при вимірюванні рівня глюкози в крові або фальсифікація результатів вимірювань.

Comments are closed.