ІНЦД: мутації рецепторів інсуліну.

Причиною ІНЦД може бути непрацездатність рецепторів інсуліну внаслідок дефектів структур їх молекул. Так, дослідження стану рецепторів до інсуліну хворих деякими синдромних діабету, характеризующимися крайнім ступенем інсулінорезистентності на тлі гіперінсулінемії (синдром полікістозу яєчників типу А, лепрошоінізм, папілярний-пігментарная дистрофія шкіри та ін), дозволили виявити, що всі такі хворі мають різні мутації гена рецептора інсуліну (Moller D., Flier JS, 1988; Yoshimasa Y., et al., 1988; Kadowaki T., et al. 1988).

До початку 90-х рр.. було знайдено 11 типів точкових мутацій, 4 типи неточкового і 2 різновиди делецій, розташованих у різних ділянках гена, починаючи з 14 і закінчуючи 22 екзонів (Bell G., 1991). При цьому 7 мутацій і 1 делеція відповідальні за порушення в системі синтезу рецептора інсуліну, 3 мутації – за зниження швидкості транспорту синтезованого рецептора до поверхні базальної мембрани клітини, ще 3 – за дефектність ділянки зв’язування інсуліну, 1 – за збої системи внутрішньоклітинного повернення в цикл інсулін -рецепторного комплексу і, нарешті, 4 мутації і 1 делеція – за дефектність сигнального ділянки рецептора, що забезпечує активацію тирозинкінази. Деякі з виявлених генних аномалій мають рецесивну природу спадкування, і в цих випадках захворюють тільки гомозиготи, інші з них (в основному, 5 останніх) відносяться до домінантним негативним мутаціям і можуть проявлятися в фенотипах гетерозигот.

Поки невідомо, чи зустрічаються подібні аномалії у хворих ІНЦД, але на підставі даних про частоти цих мутацій і природі їх успадкування С. Тей-лор і співавтори розрахували, що до 10% хворих ІНЦД повинні мати подібні аномалії генів рецепторів інсуліну, які, швидше за все , будуть знайдені при широкомасштабному скринінгу з метою їх виявлення (Taylor S., et al., 1990).

ІНЦД: аутоантитіла проти інсулінових рецепторів

Відомі поодинокі випадки ІНЦД, розвивалося в слідстві аутоіммуноагрессіі проти інсуліноіих рецепторів, пряводящей до зниження їх здатності зв’язувати інсулін та інсулінорезистентності жирової і м’язової тканини (Pederson 0., Et al. 1981).

 

Comments are closed.