ІНЦД: дефіцит інсуліну та інсулінорезистентність мають безліч причин.

Характерні для ІНЦД функціональні дефіцити інсуліну та інсулінорезистентність тканин можуть мати саму різноманітну природу.

Типово, що в результаті численних генетичних досліджень цього тина СД, прямих зв’язків його з яким-небудь певним геном виявлено не було. Передбачається, що в більшості випадків спадкова схильність до ІНЦД визначається ансамблем різних генів і таких ансамблів може бути кілька (Давіденкова Є., Ліберман І., 1988).

Гетерогенність цього типу діабету не викликає сумнівів у більшості діабетологів, деякі з яких (Porte D., 1991) вважають очевидною приреченість спроб створення моделі ІНЦД на єдиній етіопатогенетичної основі.

ІНЦД: можливий зв’язок з атеросклерозом

Є припущення, що ИНСД є одним з ускладнень атеросклерозу – захворювання, обумовленого полігенною спадковістю (Goldberg A., Coon P., 1987; Давіденкова Є., Ліберман І., 1988).

Підставою для цього служать численні клінічні і патоморфологічні спостереження того, що артеріо-і артеріолосклеротичного ураження судин ПЖ, а також фіброзні зміни інсулярного і періінсулярной тканини передують розвитку ІНЦД. Передбачається, що склеротичні “бляшки” на стінках живлять ПЖ судин і холестеринові “пробки” всередині них, а також фіброзні утворення всередині і навколо острівців, стають бар’єром на шляху припливу глюкози та інших секретогенний до B-клітинам. У результаті концентрація глюкози в тканинної рідини, що омиває B-клітини, не соответветствует її концентрації в крові, що веде до загальмованості їх реакції, тобто, знову-таки, до кінетичного і кількісному типам порушень секреції інсуліну.

ІНЦД: негенетичні фактори ризику ІНЦД

До негенетичні факторів ризику ІНЦД відносяться:

– Похилий вік;

– Ожиріння, що служить причиною інсулінорезистентності печінки та інших органів і тканин – мішеней інсуліну; крім того, при важкому ожирінні порушується секреція інсуліну;

– Переїдання, вживання великих кількостей вуглеводів і жирів;

– Малорухливий спосіб життя;

– Вагітність;

– Внутрішньоутробна затримка розвитку;

– Голодування у грудних дітей і дітей молодшого віку;

– Стрес, що супроводжується викидом контрінсулярнихгормонів;

– Зміна способу життя; дослідження, проведені Міжнародним інститутом діабету (Австралія), показали, що ризик ІНЦД значно підвищений у хворих, які емігрували в розвинені країни, наприклад у латиноамериканців та азіатів – у США й у колишніх мешканців тихоокеанських островів – в Австралії.

Comments are closed.