Інтегріни міжклітинних контактів.

Деякі інтегринів здійснюють міжклітинні контакти. До них відносяться лейкоцитарні інтегринів альфа L бета 2 (LFA-1) і інтегринів альфа М бета 2 (Mac-1), а також інтегрин альфа 4 бета 1, для яких лігандами служать молекули адгезії іншого сімейства – імуноглобулінів.

Зазначені інтегринів забезпечують адгезію лейкоцитів до ендотеліальної вистилки судин, що є необхідною передумовою до подальшої екстравазації (виходу з посудини) і міграції лейкоцитів у вогнище запалення (приклад інвазії нормальних клітин!).

Інтегрин LFA-1 відіграє ключову роль також в контактних взаємодіях клітин при імунній відповіді (взаємодії Т-хелперів з макрофагами або цитотоксичних Т-лімфоцитів з клітинами-мішенями), а Мас-1 – у фагоцитозі.

Участь інтегринів в зв’язуванні клітин один з одним може здійснюватися і опосередковано. Так, тромбоцитарний інтегрин альфа IIb бета 3 пов’язує тромбоцити через фібріногеновий “місток”. Незалежність клітин від прикріплення до позаклітинної матриксу: введення

Інтегріни регулюють активацію комплексів циклін-cdk

При зв’язуванні інтегринів (рецепторів, опосередковуючи адгезію клітини) з білками позаклітинного матриксу відбувається активація і аутофосфорілірованію кінази FAK (Focal Adhesion Kinase), в результаті чого вона зв’язується з SH2-доменом білка Src, що, в свою чергу, викликає рекрутування адаптерного білка Grb2, активацію Ras шляху і МАР кіназного каскадів (рис.2). Наслідком змін активності ряду транскрипційних факторів, індукованих активацією МАР-кіназ, є підвищення експресії гена циклінів D1 (передбачається, що за це відповідальні білки Jun, Ets1, Ets2 [Pawson, ea 1999]).

 

Comments are closed.