Гормони тиреоїдні: T4, визначення T4 (загального і вільного) у сироватці.

Найпростіший і розповсюджений спосіб оцінки секреторної функції щитовидної залози – визначення загального Т4 в сироватці за допомогою РІА. Однак загальний вміст Т4 не завжди точно відображає функціональний стан щитовидної залози та метаболічний статус організму. На рівень загального Т4 впливають зміни концентрацій білків, що зв’язують тиреоїдні гормони. Ці зміни найчастіше спостерігаються при лікуванні естрогенами або під час вагітності. Загальний Т4 може підвищуватися або знижуватися і при нетіреоідних захворюваннях.

Вільний Т4 – найточніший показник секреторної активності щитовидної залози і метаболічного статусу організму. Прямий метод визначення вільного Т4 (рівноважний діаліз сироватки з додаванням 125I-Т4) складний, трудомісткий і дорогий. Тому в більшості лабораторій для оцінки вільного Т4 використовують непрямий показник – розрахунковий вільний Т4 (не має розмірності).

Розрахунковий вільний Т4 = Т4 х індекс зв’язування тиреоїдних гормонів, де Т4 – загальний вміст Т4, виміряний методом РІА (мкг%); індекс зв’язування тиреоїдних гормонів = поглинання 125I-Т3 смолою або іншим сорбентом в досліджуваній сироватці – поглинання 125I-Т3 сорбентом в контрольній сироватці (визначається в кожній лабораторії). Ця формула враховує залежність змісту вільного Т4 від концентрації ТЗГ. Доведено, що при різних порушеннях функції щитовидної залози зміни розрахункового вільного Т4 відповідають змінам істинної концентрації вільного Т4 в сироватці.

Comments are closed.