Гормонально-актив. пухлини ШКТ і підшлункової залози: діагностика.

Відомий ряд синдромів, обумовлених гормональною активністю АПУД ШКТ і підшлункової залози. Крім того, дані пухлини можуть бути одним з компонентів МЕН типу I, для якої характерні також аденоми гіпофіза і аденоми паращитовидних залоз.
МЕН типу I проявляється гіперкальціємією, гіперпролактинемією, тиреотоксикозом і надлишком СТГ.
Діагноз апудоми ставлять на підставі анамнезу, фізикального дослідження, підвищеного вмісту в крові гормонів і підвищеного вмісту в сечі метаболітів медіаторів-моноамінів. Подальше обстеження зводиться до стимуляційних пробам, при яких часто виявляються порушення регуляції секреції гормонів. Наприклад, проба з толбутамідом підтверджує діагноз соматостатіноми: секреція соматостатину пухлинними клітинами під впливом толбутаміду посилюється, тоді як нормальні дельта-клітини на толбутамід не реагують. Секреція гастрину клітинами гастриноми посилюється під впливом секретину, а секреція кальцитоніну С-клітинами медулярного раку щитовидної залози посилюється при введенні пентагастрину.
Топічної діагностику АПУД ШКТ і підшлункової залози проводять за допомогою КТ та ендоскопічного УЗД. Для пухлин, що локалізуються в слизовій і в підслизовому шарі, використовують також рентгеноконтрастне дослідження ШКТ з барієм. Якщо пухлини дрібні і не виявляються неінвазивними методами, вдаються до ангіографії або до взяття крові з вен ворітної системи печінки з наступним визначенням гормонів.
Для виявлення метастазів, які спочатку з’являються в печінці та лімфовузлах, найкраще підходять КТ та МРТ.

Comments are closed.