Гломусангіома середнього вуха. Лікування Гломусангіоми.

В останні роки, особливо в іноземній літературі [Кольмеер (Kohlmeier), Майер (Mayer), Кемет (Kemeth), Броун (Brown), Гемпштед (Hempstead)] описані гломусподобние пухлини середнього вуха, які вони називають nonchromoffine paraganglioma glomus jtigularetumor. Мова йде про вроджені пухлинах середнього вуха судинного характеру, як їх називають, – гломуса. За Бредлі і Максвеллу (Bragley і Maxwell), з 54 хворих з новоутвореннями середнього вуха Гломусангіома була виявлена ​​у 10.

Будучи за своєю будовою доброякісними пухлинами, вони за клінічним перебігом повинні бути віднесені до злоякісних пухлин, як за своїм посиленого росту, що руйнуєш сусідні тканини і органи, так і по супроводжуючим їх спонтанним кровотеч. Метастазів ці пухлини, як правило, не дають. Що стосується їх будови, то Гвільд (Guild) знайшов [(по Вейс (Weiss)] в розпилах скроневої кістки освіти, схожі на glomus caroticus, що виходять з парагангліонарних клітин в адвентиції цибулини яремної вени; він назвав їх glomus jugulare.

Гістологічно вони являють собою овальні епітеліоподібні тільця, що лежать в багатій мережі судин капілярного і прекапілярних типу. Судини і епітеліоїдних клітини охоплені мізерними колагеновими волокнами. Освіти ці розташовуються як в адвентиції яремної вени, так і по ходу Якобсонова і Арнольдова нервів. За цим нервах і через дно барабанної порожнини вони потрапляють підслизового на promontoriurn. У зовнішньому слуховому проході, середньому вусі вони мають найчастіше вигляд поліпозних утворень. Іноді вони випинають барабанну перетинку, ще не перфоровані її, і викликають гіперемію останньої в ранньому періоді пухлини, в нижніх відділах.

Перебуваючи в середньому вусі, така пухлина супроводжується наростаючою приглухуватістю, шумом у вухах, пульсацією, іноді кровотечею з вуха. При поширенні пухлини уражаються черепномозкові нерви, в першу чергу слуховий і лицьовий. У далеко зайшли випадках поширення пухлини вражаються і інші нерви – IX, X, XI пари.
Гломусангіома середнього вуха

Важливим діагностичним синдромом є описаний Гарценом (Garcin) так званий Syndrom paralytique unilaterale global de nerfs craniens-Halbbasissyndrom – синдром полуоснованія. Він складається у множині односторонньому ураженні черепномозкових нервів (IX, X і XI пари) без будь-яких явищ підвищення внутрішньочерепного тиску (брадикардія, застійні соски та ін.)

Броун (L. Brown) запропонував користуватися для діагностики таких пухлин зміною тиску в зовнішньому слуховому проході: при стисненні повітря лійкою Зігле пропадає пульсація цієї кров’янистої пухлини. Для діагностики важливе значення має гістологічне дослідження пухлини. Так Салькельд (Salkeld) описує glomus jugulare tumor у хворого у вигляді поліпа, пророслого через барабанну перетинку в зовнішній слуховий прохід. Тільки після гістологічного дослідження захворювання, трактувати протягом 15 років як катар євстахієвої труби, було правильно діагностовано.

Туверс (Touvers), описуючи 3 випадки glomus tympanicus, також вказав, що тільки за гістологічною картиною можна встановити точний діагноз Гломусангіома. Автор говорить про артеріографії як про цінне діагностичному методі при цих пухлинах.

Що стосується оперативного видалення пухлини, то воно представляє великі труднощі і порівняно рідко доводиться до кінця зважаючи сильної кровотечі. Вейсс (Н. Weiss) описав 4 хворих з гломусаігіомой середнього вуха, коли видалення пухлини не могло бути доведено до кінця через сильної кровотечі, хоча і застосовувалася електрокоагуляція. Після операції було проведено лікування радієм і рентгеном. Вестибулярний апарат буває невозбудім, повний параліч нерва VII, парез VI, VIII, IX, X, XI, XII нервів. Хороший ефект дає глибока рентгенотерапія пухлини потужними дозами.

Все ж частіше застосовується видалення пухлини з наступною променевою терапією. Алонсо (Alonso) описав хвору з подібною пухлиною, яка була частково вилучена; після операції хвора отримала сумарно 12000 r (протягом 2 років – здорова). Штевард, Оджільві і Саммон (Steward, Ogilvie і Sammon) призвели 7 випадків glomus jugulare tumor і один з paraganglion juxtavagale. Хворі піддалися оперативному лікуванню, а потім глибокої рентгенотерапії; хворий з paraganglion juxtavagale-тільки рентгенотерапії. Таким чином, з 8 хворих, що спостерігалися цими авторами, померло двоє, інші здорові.

Comments are closed.