Гіпогонадизм у чоловіків: причини.

I. Первинний (гіпергонадотропний) гіпогонадизм (первинна тестикулярних недостатність). Характерні біохімічні ознаки: низький рівень тестостерону в сироватці і підвищені рівні ЛГ і ФСГ в сироватці. Дефіцит тестостерону зазвичай поєднується з ураженням звивистих сім’яних канальців, що призводить до азооспермії і безпліддя.

II. Вторинний (гіпогонадотропний) гіпогонадизм (вторинна тестикулярних недостатність):

– Характерні біохімічні ознаки: низький рівень тестостерону в сироватці і знижені рівні ЛГ і ФСГ в сироватці.

– Гіпогонадизм в поєднанні з аносмія або нецукровий діабет вказує на патологію гіпоталамуса, а в поєднанні з дефектами полів зору – на патологію гіпофіза.

– Нерідка причина вторинного гіпогонадизму – гіперпролактинемія. Щоб виключити пролактину, у всіх хворих з вторинним гіпогонадизмом визначають рівень пролактину в сироватці.

– Для уточнення діагнозу проводять КТ чи МРТ гіпоталамо-гіпофізарної області.

– Сучасні імуноферментні і імунофлюоресцентний діагностичні набори дозволяють виявляти найменші кількості ЛГ та ФСГ. Однак іноді навіть за допомогою таких наборів не вдається підтвердити дефіцит ЛГ і ФСГ. У таких випадках вдаються до стимуляційних пробам.

Проба з кломіфеном дозволяє оцінити резерв ЛГ і ФСГ. Кломіфену цитрат (конкурентний блокатор рецепторів андрогенів) призначають внутрішньо у дозі 10Омг/сут протягом 7-10 діб. У здорових чоловіків кломіфен блокує гальмівну дію андрогенів на гіпоталамус і тим самим розриває петлю негативного зворотного зв’язку. В результаті рівні ЛГ і ФСГ значно підвищуються. У хворих вторинним гіпогонадизмом реакція на кломіфен відсутня, або рівні ЛГ і ФСГ підвищуються менш ніж в 2 рази.

Проба з гонадоліберину (одноразове в / в або п / к введення 100 мкг гонадорелін) не дозволяє відрізнити патологію гіпоталамуса від патології аденогіпофіза, так як і в тому, і в іншому випадку рівень ЛГ після стимуляції не підвищується або підвищується незначно. Тому для диференціального діагнозу використовують пробу з багаторазовим введенням гонадоліберину. Протягом 7 діб вводять гонадорелін в / в струйно в дозі 100 мкг 1 раз на добу. Після останньої інфузії визначають рівень ЛГ. Якщо гіпогонадизм обумовлений патологією аденогіпофіза, рівень ЛГ не збільшується. Якщо є патологія гіпоталамуса, то рівень ЛГ значно підвищується.

III. Порушення дії андрогенів.

Причини резистентності тканин-мішеней до тестостерону:

– Недостатність 5альфа-редуктази (тестостерон не перетворюється на дигідротестостерон).

– Генетичні дефекти рецепторів андрогенів (порушене зв’язування тестостерону або дигідротестостерону з рецепторами; гормон-рецепторний комплекс не активується або не взаємодіє з ДНК).

Найчастіша причина резистентності до тестостерону – дефекти рецепторів андрогенів. Характерна ознака – підвищені рівні тестостерону в сироватці і ЛГ у сироватці. Клінічні прояви резистентності до тестостерону: псевдогермафродитизм і гінекомастія. Гінекомастія обумовлена ​​підвищенням рівня естрадіолу. Естрадіол утворюється з тестостерону в периферичних тканинах і секретується в яєчках під впливом ЛГ.

Comments are closed.