Гіперліпопротеідемія III типу.

Гіперліпопротеідемія III типу: біохімічна характеристика

Відмінною особливістю цього захворювання, званого також сімейної дис бета-ліпопротеїнемія (Havel RJ, 1982), є накопичення в плазмі хиломикрон і ремнантов ЛПДНЩ, катаболізм яких, протікає зазвичай в печінці за рецептор-опосередкованого шляху, порушений через дефект рецептора. В умовах in vitro рецептор ЛПНЩ (або апо В, Е) міцно пов’язує частинки, що містять або апо Е3, або апо Е4. Апо Е4 відрізняється від апо Е3 тим, що в положенні 112 його амінокислотної послідовності знаходиться аргінін, а не цистеїн. Частинки ж, мають апо Е2, де аргінін в положенні 158 замінено на цистеїн, практично не володіють ніяким спорідненістю до рецептора апо В, Е (Mahley RW ea, 1984).

Гіперліпопротеідемія III типу: апопротеїн E, ізоформи

Більшість пацієнтів, які страждають III типом гіперліпопротеїнемії, – це гомозиготи по алелі апо Е2, хоча серед хворих зустрічаються і гетерозиготи з фенотипами апо Е2/Е3 або апо Е2/Е4 (Breslow JL ea, 1982). Крім того, як свідчать публікації, в осіб з III типом гіперліпопротеїнемії виявляються рідкісні ізоформи апо Е2 і апо Е3, перераховані в таблиці 9.1, причому всі вони гірше зв’язуються з рецептором ЛПНЩ, ніж нормальний апо Е3. Описано також розлад, пов’язаний з повною відсутністю апо Е (Schaefer EJ ea, 1986).

Наявності як такого у якогось індивідуума дефектних изоформ апо Е зазвичай буває не досить для того, щоб у нього виникла клінічно чітка картина III типу гіперліпопротеїнемії. Так, частота зустрічальності фенотипу апо Е2/Е2 в більшості обстежених популяцій становить 1: 100, в той час як поширеність відповідної форми гіперліпідемії – тільки 1: 5 000.

Гіперліпопротеідемія III типу: метаболічні аномалії

Крім спадкування дефектної аллели апо Е, для розвитку гіперліпідемії необхідна присутність інших метаболічних аномалій, наприклад, ожиріння, діабету, гіпотиреозу або інших генетично обумовлених розладів, таких як СГХС або сімейна комбінована гіперліпідемія (Brown MS ea, 1983).

Перераховані аномалії вносять, мабуть, додаткові перешкоди в процес кліренсу ремнантов або за рахунок зниження експресії рецепторів апо В, Е, як це спостерігається у випадку СГХС або гіпотиреозу, або за допомогою посилення синтезу ЛПДНЩ і отже, збільшення кількості утворюються ремнантов, як це відбувається при ожирінні та сімейної комбінованої гіперліпідемії. До аналогічного результату, тобто збагаченню плазми ремнантов, призводить і споживання їжі, багатої жирами.

Гіперліпопротеідемія III типу: гормональні впливу

Про роль гормональних впливів свідчить той факт, що III типу гіперліпопротеїнемії практично не зустрічається у хлопчиків, які не досягли статевої зрілості і дуже рідко з’являється у жінок до настання менопаузи.

Гіперліпопротеідемія III типу: клінічні особливості

З клінічних особливостей слід зазначити ліпоїдному дугу рогівки, ксантелазми, ліктьові ксантоми і долонних стрії. Типові ділянки локалізації ксантом – це коліна та лікті.

Гіперліпопротеідемія III типу: холестерин і тригліцериди

Рівні сироваткових холестерину і тригліцеридів зазвичай підвищуються – як той, так і інший приблизно на 10 ммоль / л, а при електрофорезі плазми крові спостерігається розширення “бета-смуги”, характерною для ремнантних частинок. При ультрацентріфугірованія у фракції з d <1,006 виявляються багаті холестерином ремнанти, що володіють бета-рухливістю при електрофорезі ліпопротеїнів (бета-ЛПДНЩ); вагове відношення холестерин: тригліцериди в цій фракції, як правило, буває> 0,42, і це вважається відмітною ознакою III типу гіперліпопротеїнемії (така аномалія зустрічається ще тільки при недоліку печінкової ліпази). По можливості діагноз треба підтверджувати фенотипування апо Е. Вміст холестерину ЛПНЩ знижений через уповільненої перетворення ЛППП в ЛПНЩ (Mahley RW ea, 1984).

Гіперліпопротеідемія III типу і атеросклероз

При гіперліпопротеїнемії III типу вміст холестерину ЛПНЩ знижений через уповільненої перетворення ЛППП в ЛПНЩ (Mahley RW ea, 1984). Незважаючи на це, у більшості пацієнтів розвивається атеросклероз, що, мабуть, відображає атерогенні властивості частинок бета-ЛПДНЩ, інтенсивно захоплюваних макрофагами. Однак, за допомогою гістологічних методів не вдається виявити яких би то не було поразок (Schaefer EJ ea, 1986). Захворювання судин виникає приблизно у 50% пацієнтів, причому воно торкається крім коронарних артерій периферичні судини і судини мозку. Для хвороби характерні також непереносимість глюкози і гіперурикемія. Іноді спостерігається гострий панкреатит.

Гіперліпопротеідемія III типу: лікування

Лікування III типу гіперліпопротеїнемії полягає в усуненні будь-яких факторів, що обтяжують захворювання, таких, як гіпотиреоз, діабет, ожиріння або атерогенні впливу. Крім того, більшість пацієнтів потребує лікарської терапії з використанням похідних клофібровой кислоти – безафибрата або гемфіброзилом. За умови, що дієта підібрана правильно, тобто дозволяє зберігати вагу тіла в межах норми, застосування одного або двох препаратів окремо або у поєднанні з нікотиновою кислотою зазвичай призводить до нормалізації рівня сироваткових ліпідів, швидкої регресії шкірних ксантом і часткового зникнення симптомів ішемії. Іонообмінні смоли викликають загострення гіпертригліцеридемії і тому їх слід уникати (Morganroth J. ea, 1975).

Часом ефективними виявляються і інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, особливо при лікуванні “подвійних” гетерозигот, які страждають одночасно III типом гіперліпопротеїнемії і СГХС (Thompson GR ea, 1986).

Comments are closed.