Гіпербілірубінемія: наслідки.

У більшості випадків гіпербілірубінемія не викликає важких порушень. На відміну від жовчних кислот, рівень яких також підвищується при холестазі, білірубін не накопичується в шкірі і не викликає свербіж. Однак непрямий білірубін, якщо він не пов’язаний з альбуміном, може проникнути через гематоенцефалічний бар’єр. При деяких станах, наприклад при фізіологічній жовтяниці новонароджених або синдромі КриглерарНайяра I типу або синдромі КриглерарНайяра II типу, рівень непрямого білірубіну може перевищувати 340 мкмоль / л (20 мг%); в результаті він дифундує в тканину мозку і викликає білірубінової енцефалопатії (ядерну жовтяницю) і стійкі неврологічні порушення.

Ризик білірубінової енцефалопатії підвищується при станах, що супроводжуються високим рівнем непрямого білірубіну, зокрема при гемолізі, гіпоальбумінемії, ацидозі, а також при високому вмісті в крові речовин, що конкурують з білірубіном за місця зв’язування з альбуміном (жирні кислоти, деякі препарати).

Щоб знизити рівень непрямого білірубіну в крові, потрібно усунути ці фактори або стимулювати його виведення з жовчю.

Опромінення синім світлом призводить до поляризації молекули непрямого білірубіну і збільшує його розчинність у воді. Фотоізомери білірубіну захоплюються і виділяються печінкою і нирками без попередньої кон’югації. На цьому грунтується світлолікування гемолітичної хвороби і фізіологічної жовтяниці новонароджених.

Comments are closed.