Гетерогенність пухлинних клітин. Специфічність ракових клітин.

Сутність ультраструктурної гетерогенності і специфічність пухлинних клітин повніше можуть бути розкриті за допомогою електронно-авторадіографіческіх досліджень, оскільки їх використання дозволяє, з одного боку, точно ідентифікувати тип і ступінь днфференціровкі клітини, з іншого – простежити подальшу долю недиференційованих проліферуючих клітин

Проведені в цьому напрямі дослідження показали, що частина недиференційованих пухлинних клітин здатна не тільки до проліферації, але і до подальшої специфічної ультраструктурної дифференцировке.

Можливість диференціювання пухлинних клітин підтверджується також деякими експериментами, проведеними з фетопротеїну в якості ембріоспеціфнческого маркера днфференціровкі, аналізі індукованих і культивованих пухлин, при вивченні моноклоіального походження пухлин. Доказом днфференціровкі пухлинних клітин є результати імплантації (клонування) окремої злоякісної пухлинної клітини в черевну порожнину або в розвивається нормальний ембріон на рівні бластули відповідно з отриманням в першому випадку пухлин з декількома різними типами диференційованих пухлинних клітин або розвитком в другому випадку здорових тварин, що містять, судячи за відповідними маркерами, у складі своїх органів і тканин нормальні клітини, що є нащадками пересаджених в бластули пухлинних клітин. Вивчення маркерних білків проміжних волокон, про що буде докладніше викладено в наступному розділі, також підтверджує здатність пухлинних клітин до диференціювання.

Про здатність пухлинних клітин до специфічної диференціювання свідчить також явище так званої фенотипової реверсії, коли трансформовані в культурі клітини за певних експериментальних умовах набувають морфологічний вигляд і деякі властивості нормальних клітин. Прояв деякій мірі діфференцнровкі при культивуванні рабдоміосарком спостерігав ще А. Д. Тимофєєвський. Можливі шляхи регуляції рівня діфференцнровкі пухлинних клітин розбираються в літературі.

Для поннманія закономірностей гістогенезу пухлин людини і причин утворення їх ультраструктурної (а також гістохімічне, біохімічної, імуногістохімічної і т. д.) гетерогенності, крім здатності пухлинних клітин до специфічної диференціювання, необхідно зупинитися ще на двох питаннях.
пухлинні клітини

По-перше, це питання про морфогенетичних потенціях пухлинних клітин і про пухлинному «зачатку», по-друге, про моно-та (або) поліклональних походження пухлинних клітин.

Проведений нами в процесі наукової розробки та поточної електронно-мікроскопічної діагностики ультраструктурнин аналіз більше 1500 пухлин людини різної локалізації, гістогенезом, ступеня диференціювання показав, що морфогенетичні потенції пухлинних клітин (напрямок специфічної диференціювання пухлинних клітин) не ширше і не багатшими, а відповідають морфогенетическим потенціям нормальних камбіальних клітин того органу чи тканини, у яких виникла пухлина, і можуть бути на клітинному рівні реалізовані частково або повністю, т е можуть дати або весь спектр диференціювань, властивий даними камбіальні клітини, або проявитися в обмеженому обсязі.

Популяція пухлинних клітин 1-ї групи, т е клітин, що володіють ультраструктурні органо-, ткане-і цітоспеціфіческімі ознаками, може бути гетерогенною, але завжди диференційовані типи пухлинних клітин відповідають тим типам, які в даному органі чи тканині розвиваються з камбіальних клітин в нормі.

У випадках метапластичних змін в пухлинах утворюються ті ж типи клітин, які в результаті метаплазії зустрічаються в даному орга не або тканини при іеопухолевих процесах. Наприклад, для бронхіального епітелію характерна плоскоклітинна метаплазія, відповідно, в легкому спостерігають і плоскоклітинний рак; для перехідного епітелію сечового міхура характерна плоскоклітинна і залозиста метаплазія, відповідно, в цьому органі, крім перехідно-клітинного раку, зустрічаються плоскоклітинний і залозистий, для слизової оболонки шлунка найбільш характерна кишкова метаплазія, відповідно, в раку шлунка зустрічаються пухлинні клітини типу кишкового епітелію і т. д.

Таким чином, характер диференціювання пухлинних клітин, об’єктивно реєстрованої за допомогою електронної мікроскопії, свідчить про те, що джерелом пухлинних клітин є камбіальні клітини, детерміновані й певним чином спеціалізовані. Ніяких інших типів диференціювань, не властивих органу або тканини, тобто диференціювань властивих ембріональним або іншим клітинам, менш зрілим, ніж камбіальні клітини, ми жодного разу не спостерігали.

Ця закономірність добре узгоджується з обгрунтованим поданням про те, що клітинами-мішенями, що піддаються малігнізації, є проліферуючі клітини, так як до канцерогенним впливам чутливі тільки клітини, здатні до поділу.

Саме камбіальні клітини здатні до поділу і нмеііо вони складають той «пухлинний зачаток», за термінологією «старих» авторів, з яких розвивається новоутворення.

У процесі малігнізації пухлинні клітини не роблять ні «крок назад» до ембріональних тканин, ні «крок убік», а зберігають у тій чи іншій мірі здатність до специфічної цітодіфференціровке «вперед» в напрямку або напрямках, притаманних відповідним гомологічним камбіальних елементів, які з’явилися вихідними для пухлинних клітин.

Значення в розвитку пухлин м’яких тканин камбіальних мезенхімальних клітин, розташованих навколо дрібних судин (капілярів, прекапілярів, венул) і дифференцирующихся у фізіологічних умовах у напрямку фібро-, ангіо-, ліпо-або остегеіеза, чітко показано в роботах А. В. Смольяннікова, Д . С. Саркісова і А. А. Пальцина. Використовуючи методи електронної мікроскопії та радіоавтографії при вивченні широкого спектру різних пухлин м’яких тканин, автори встановили, що саме камбіальні мезенхімальні поліпотентні клітини судинної стінки стають джерелом розвитку доброякісних і злоякісних фіброзних, судинних, жирових, гладком’язових, кісткових пухлин. У цих роботах підкреслюється, що питання про те, в силу якихось причин мезенхимальная полнпотентная клітина дає початок в одному випадку фиброме, в іншому – ліпома, в третьому – ангнолейоміоме і т. д., залишається відкритим. До цього питання ми ще повернемося.

Comments are closed.