Герміногенні пухлини: хіміотерапія на пізніх стадіях.

Хворим з усіма герміногенними пухлинами стадій IIС і IIIпоказана хіміотерапія.
У 70-80-х рр.. були розроблені поліхіміотерапевтіческіе схеми на основі цисплатину і блеомицина, які дозволили виліковувати 70-80% хворих. Повна ремісія (зникнення всіх клінічних та рентгенологічних ознак пухлини і нормалізація рівнів альфа-фетопротеїну та ХГ на протязі як мінімум 1 міс) після хіміотерапії наступає у 60% хворих. Подальше висічення залишкових пухлин дозволяє домогтися ремісії ще у 10-20% хворих.
У контрольованих випробуваннях доведено, що зниження дози цисплатину призводить до зменшення виживаності.
Стандартне лікування – 4 курсу хіміотерапії за схемою ВЕР (блеоміцин, етопозид, цисплатин). Лікування супроводжується важкими побічними ефектами. Нудота, блювота і алопеція виникають у більшості хворих, правда, нудоту і блювоту можна помітно полегшити сучасними протиблювотними препаратами. Часто спостерігається пригнічення кровотворення, приблизно у 5% хворих блеоміцин викликає токсичне ураження легенів. Від побічних ефектів хіміотерапії (нейтропенії та сепсису, токсичного ураження легенів) гинуть 1-3% хворих. Проте знижувати дози препаратів у разі пригнічення кровотворення, як правило, не рекомендують. Віддалені побічні ефекти включають нейропатії, ототоксичну та нефротоксичну дію (зниження ШКФ та гіпомагніємія). Після струминного введення блеоміцином у 5-10% хворих розвивається синдром Рейно. Ураження дрібних судин іноді проявляється минущою ішемією мозку та інфарктом міокарда.
Оскільки хіміотерапія не може вилікувати усіх хворих і загрожує тяжкими ускладненнями, хворих стали ділити на дві групи – з сприятливим і несприятливим прогнозом. У першому випадку намагаються підібрати схему хіміотерапії так, щоб звести до мінімуму побічні ефекти, у другому – Щоб досягти максимальної ефективності.
У групу з сприятливим прогнозом потрапляють хворі з метастазами в заочеревинному просторі або в легенях і низькими рівнями пухлинних маркерів.
У групу з несприятливим прогнозом потрапляють хворі з первинними несеміномнимі пухлинами середостіння, високим рівнем ХГ, позалегеневими віддаленими метастазами.
У групі зі сприятливим прогнозом після 4 курсів хіміотерапії за схемою ЕР (етопозид, цисплатин) або 3 курсів за схемою ВЕР (блеоміцин, етопозид, цисплатин) у 90% хворих настає тривала повна ремісія при мінімальних побічних ефектах, як найближчих, так і віддалених.
Токсичною дією на легені володіє тільки блеоміцин, але і воно спостерігається рідко, якщо лікування триває не довше 9 тижнів. Пригнічення кровотворення і нейтропенія з пропасницею спостерігаються рідше, ніж при 4 курсах ВЕР; летальність дуже низька.
У контрольованих випробуваннях показано, що карбоплатин викликає менше побічних ефектів, ніж цисплатин, але поступається йому по ефективності.
Якщо плануються 3 курсу хіміотерапії, в схему обов’язково включають блеоміцин.
У групі з несприятливим прогнозом вдається вилікувати лише 35-50% хворих.
Найефективнішим методом лікування досі залишаються 4 курсу хіміотерапії за схемою ВЕР, що ще раз підкреслює необхідність розробки нових методів лікування. У контрольованих випробуваннях показано, що заміна етопозиду на іфосфамід і застосування більш високих доз цисплатину (200 мг/м2 на курс) не збільшує виживаність. Великі надії покладають на високодозову хіміотерапію (карбоплатин і етопозид у комбінації з циклофосфамідом або іфосфамідом) з трансплантацією кісткового мозку або стовбурових клітин крові. Цей метод проходить контрольовані випробування.
Хворих із групи з несприятливим прогнозом бажано направляти на лікування в онкологічні центри для включення в клінічні випробування.

Comments are closed.