Гемобластози та ураження печінки.

При лейкозах, лімфомах і лімфогранулематозі часто спостерігається помірна або значна гепатоспленомегалія. Можлива легка жовтяниця, найчастіше обумовлена ​​гемолізом, хоча при лімфомах і лімфогранулематозі іноді спостерігається холестаз як прояв паранеопластичних синдромів. Інтенсивна жовтяниця розвивається при обструкції внутрішньо-або позапечінкових жовчних проток пухлиною, що буває рідко. У більшості хворих лейкозом при біопсії печінки виявляють інфільтрацію синусоїдів і портальних трактів; клітинний склад інфільтратів різноманітний і неспецифичен. Біопсія печінки має діагностичне значення лише у 5% хворих лімфогранулематозом. На пізніх стадіях хвороби і при спленомегалії цей показник підвищується. Прицільна біопсія, яка виконується при лапароскопії або лапаротомії, набагато частіше дає позитивний результат, ніж черезшкірна аспіраційна біопсія. У хворих лімфомами і лімфогранулематозом описані неспецифічні гістологічні зміни в печінці, які можуть супроводжуватися змінами біохімічних показників її функції.

Сублейкемічні мієлоз та інші мієлопроліферативні захворювання, при яких спостерігається екстрамедулярне кровотворення, призводять до гепатомегалії, причому печінка, особливо після спленектомії, може досягати величезних розмірів. Часто підвищується активність лужної фосфатази. Зрідка спостерігаються асцит і портальна гіпертензія, обумовлені залученням в процес портальних венул і лімфатичних судин.

Comments are closed.