Форми та механізми розвитку кардіогенних непритомності


При кардіогенних непритомності, на відміну від рефлекторних, втрата свідомості часто відбувається раптово, без попередніх симптомів, характерних для предобморочного стану. У хворих з кардіогенний непритомність відзначається висока частота раптової смерті.
Прийнято виділяти два клініко-патогенетичних варіанти кардіогенних непритомності: обструктивний і арітміческій.

Перешкоди серцевому викиду, здатні викликати синкопальні стану, поділяються на переважно ліво-і переважно правосторонні. Серед перших – аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія, міксома лівого передсердя, порушення функції клапанного протеза. Непритомність іноді спостерігаються і при мітральному стенозі – внаслідок утворення в лівому передсерді тромбу, який може обтуріровать ліве венозний гирлі. У всіх цих випадках непритомність прямо пов’язані з різким зменшенням серцевого викиду, що призводить до раптової ішемії мозку. Обструкція часто провокується фізичним навантаженням (синкопальні стану фізичного зусилля).

Переважно правосторонні перешкоди серцевому викиду спостерігаються при синдромі Ейзенменгера, тетраді Фалло. Непритомні стани нерідко виникають і у хворих з емболією гілок легеневої артерії, а повторення непритомності може свідчити про рецидивуючої тромбоемболії. Непритомність при перерахованих станах виникають в результаті неадекватного серцевого викиду, недостатнього насичення артеріальної крові киснем, порушень ритму серця.

Слід підкреслити, що у всіх випадках обструктивних непритомності у патогенезі їх істотну роль відіграють також і рефлекторні вазодепрессорного реакції.

Comments are closed.