Енцефалографія радіонуклідна.

Енцефалографія радіонуклідна (грец. enkephalos головний мозок + graphō писати, зображати) – метод дослідження головного мозку за допомогою введення в лікворних простору радіофармацевтичних препаратів. Заснований на здатності ряду радіоактивних сполук накопичуватися в тканині пухлини і інших патологічних утвореннях.

Реєстрацію розподілу радіофармацевтичного препарату в ділянці голови здійснюють за допомогою гамма-камери, що забезпечує одержання зображення – сцінтіграммах. Повне уявлення про розподіл радіофармацевтичного препарату в тканинах голови можна отримати за допомогою многопроекціонного дослідження. Найбільш прийняті передня і задня прямі, права і ліва бічні і тім’яна проекції.

При відсутності патологічних змін на сцінтіграмме чітко визначається зображення м’яких тканин і кісток лицьового та мозкового черепа, слизових оболонок ротової та носової порожнин і слинних залоз, що накопичують радіофармацевтичні препарати в значній кількості. У нормі головний мозок на сцінтіграмме виглядає як область з найменшим рівнем накопичення радіофармацевтичного препарату.

При наявності внутрішньочерепного об’ємного утворення на сцінтіграмме виявляється вогнище підвищеного накопичення радіофармацевтичного препарату, по контурах якого можна судити про локалізацію, розміри і поширеності процесу (рис.). Діагностична ефективність енцефалографії радіонуклідної при пухлинах головного мозку у великій мірі залежить від їх гістологічної будови і розмірів. Так, найбільш високим рівнем накопичення радіофармацевтичного препарату мають менінгіоми, які виявляють за допомогою цього методу в 95% випадків; гліобластоми і метастатичні пухлини виявляють у 80% хворих, пухлини гіпофіза визначають лише в 10% випадків. Пухлини головного мозку розміром менше 1,5 см в діаметрі не виявляються навіть за умови високого накопичення ними радіонукліда. Енцефалографія радіонуклідна інформативна при ураженнях ЦНС непухлинного генезу – абсцесах, субдуральних гематомах, артеріовенозні аневризми.

Радіонуклідна енцефалографію застосовують як відбірковий метод при поліклінічному обстеженні осіб з підозрою на об’ємне утворення головного мозку і при передопераційному обстеженні хворих для уточнення величини, форми і топографії поразки. Однак у зв’язку з впровадженням комп’ютерної томографії метод поступово втрачає своє значення.

Comments are closed.