Ендометріоз.

Ендометріоз займає третє місце в структурі захворювань репродуктивних органів. Його частота коливається приблизно від 15 до 50%. Однак справжня частота ендометріозу різноманітних локалізацій не встановлена, що пов’язано зі складністю діагностики. Так, з введенням лапароскопії у 40-70% жінок з так званої неясною причиною безпліддя або хронічної тазової болем виявлені «малі» форми ендометріозу. Під час гінекологічних операцій дане захворювання вперше діагностується у 25-30% пацієнток. Близько 30-40% жінок з ендометріозом страждають безпліддям.

Ендометріоз (ендометріоїдні гетеротопії, ендометріоїдна хвороба) – патологічний процес, при якому за межами слизової оболонки матки виникають розростання елементів, характерних для ендометрію. У вогнищах ендометріозу відбуваються зміни, відповідні фазам місячного циклу.
Етіологія

Фактори ризику розвитку ендометріозу:

внутрішньоматкові втручання (аборти, вискоблювання);
хірургічні втручання (діатермокоагуляція, кесарів розтин, міомектомія);
травми родових шляхів;
запальні захворювання геніталій;
порушення гормонального та імунного балансу організму;
спадкова схильність.

Патогенез

Провідна роль в патогенезі ендометріозу належить нейроендокринним порушень в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники.

У більшості випадків відзначене деяке зниження гормонообразовательной функції яєчників, що проявляється у вигляді нерізко вираженою неповноцінності жовтого тіла. В високодиференційованих вогнищах ендометріозу відзначені зміни, відповідні фазам місячного циклу. В низькодиференційованих осередках спостерігаються кістообразних залози, структура яких протягом місячного циклу не змінюється. Гормонотерапія ефективна тільки при високодиференційовані ендометріозі. У постменопаузі ендометріоз піддається зворотному розвитку. Зменшення розмірів вогнищ ендометріозу спостерігається також під час лактації.

Встановлено зниження активності Т-клітинного імунітету, підвищення активності В-лімфоцитарної системи зі збільшенням кількості імуноглобулінів (IgG та IgА), поява антитіл до ендометріоїдної тканини.
Клініка

Ендометріоз характеризується різноманітністю симптоматики – від безсимптомного перебігу до клініки «гострого живота». Значною мірою клінічна картина залежить від локалізації, тривалості, перебігу, супутніх захворювань, психоемоційної характеристики пацієнтки.

Характеристика клінічної картини в залежності від локалізації:

Ендометріоз тіла матки (аденоміоз):
безпліддя;
постійно наростаюча альгодисменорея – скарги на біль, відчуття тяжкості внизу живота;
порушення менструальної функції – гіперполіменорея, метрорагія, кров’янисті виділення перед менструацією і після неї. У зв’язку із зазначеними порушеннями нерідко розвивається анемія;
дизуричні порушення (порушення сечовипускання) перед початком менструації.
Ендометріоз яєчників:
безпліддя;
біль – постійна, посилюється напередодні і під час менструації, віддає у поперек, крижі, пряму кишку. Різке посилення болю, часто супроводжується блювотою, різкою хворобливістю і напругою м’язів живота спостерігається при мікроперфорації стінки кісти і излитии частини її вмісту в черевну порожнину;
дизуричні і гастроінтестинальні порушення – запори, здуття живота, обумовлені спайковимпроцесом в малому тазу.
Ретроцервікальний ендометріоз (розташований за шийкою матки):
безпліддя;
біль – ниючий, різко посилюється перед і під час менструації і при статевих контактах, віддає в піхву, крижі, пряму кишку. При проростанні стінки прямої кишки біль посилюється під час дефекації.

Діагностика

Хворі скаржаться на болі, порушення менструальної, репродуктивної, сексуальної функцій. При проведенні спільного огляду, огляду зовнішніх статевих органів та огляду в дзеркалах визначається наявність вогнищ ендометріозу.

Також проводять глибоку пальпацію живота, ректальне обстеження, при яких виявляють болючість, пухлиноподібні освіти, рубцеві деформації.
Лабораторні методи дослідження

Крім загальноклінічних аналізів (загальний аналіз крові, сечі тощо) при ендометріозі обов’язковими є бактеріоскопічне аналіз виділень, цитологічне дослідження, гормональна кольпоцитологія.

При наявності показань з метою виключення злоякісних утворень проводиться визначення в крові пухлинних маркерів: СА (Саnсег аntigen) 19-9, СА 125, СА 72-41, СЕА (Саnсег Еmbryonic antigen).
Інструментальні методи дослідження

УЗД (трансабдомінально (через передню черевну стінку), трансвагінально (з введенням датчика в піхву), допплерометрия);
рентгенологічне дослідження (гістеросальпінгографія і біконтрастную гінекографія);
цистоскопія, хромоцистоскопія, радіоізотопна діагностика;
кольпоскопія;
лапароскопія;
ректороманоскопія;
ЯМРТ (ядерно-магнітно-резонансна томографія);
роздільне діагностичне вишкрібання;
біопсія.

Лікування

Основою лікування ендометріозу є терапія гормональними препаратами.

Гормонотерапію проводять в поєднанні з такими методами патогенетичної терапії:

психотерапією;
седативними препаратами;
знеболюючими засобами;
фізіотерапією;
рефлексотерапією;
десенсибилизирующими препаратами.

Показання до хірургічного лікування:

вузлові форми аденоміозу;
поєднання дифузної форми аденоміозу з лейоміомою;
аденомиоз III ступеня;
ендометріоїдні кісти яєчників;
поширений ретроцервікальний ендометріоз

Comments are closed.