Дисфагія: діагностика, фізикальне дослідження.

Перевіряють симптоми бульбарних паралічів і псевдобульбарний параліч (дизартрія, дисфонія, птоз, атрофія мови, посилений нижньощелепний рефлекс), а також ознаки нервово-м’язових захворювань. Визначають розміри щитовидної залози, обстежують шийний відділ хребта. При дослідженні порожнини рота і глотки можна виявити захворювання, які здатні порушити надходження їжі в стравохід через біль при ковтанні або внаслідок механічної обструкції. На шкірі можуть бути ознаки системної склеродермії та інших колагенозів, а також міхурово дерматозів (буллезного пемфігоїд, бульозні епідермолізом). При цих захворюваннях нерідко уражається і стравохід. Іноді вдається виявити метастази в лімфовузли і печінку. При дослідженні легень можна виявити аспіраційну пневмонію або ускладнення багаторазової аспірації шлункового вмісту.

Дисфагія: діагностика, інструментальні дослідження

Надзвичайно важливо ретельне обстеження, так як лікування залежить від причини дисфагії. При підозрі на дисфункцію м’язів рота і дисфункцію м’язів глотки виконують рентгеноскопію при ковтанні барію з відеозаписом. При підозрі на органічну дисфагію проводять рентгеноскопію стравоходу з ковтком барію, а також езофагогастроскопіі з біопсією. Для оцінки характеру рухів стравоходу при функціональній дисфагії проводять рентгеноскопію з ковтком барію і стравоходу манометр. У хворих з функціональною дисфагією може знадобитися також езофагогастроскопія для виключення супутньої механічної обструкції стравоходу.

Comments are closed.