Дослідження лімфатичного вузла. Правила взяття та оброблення лімфатичного вузла.

Найбільшою перешкодою при постановці правильного морфологічного діагнозу є недостатньо досконалі методи взяття та оброблення біоптатів лімфатичних вузлів. При проведенні біопсійного дослідження завжди потрібно пам’ятати про те, що його завдання полягає в своєчасному і точному діагнозі, на якому грунтується тактика ведення хворого.

Важливу роль у досягненні відповідності та підтримки високих стандартів біопсій лімфатичних вузлів грає «зворотний зв’язок» між морфологами і клініцистами, в тому числі спільні конференції. Крім того, необхідний індивідуальний контакт, що забезпечує можливість коригувати недоліки методик взяття біопсійного матеріалу та його проводки.

Для біопсійного дослідження, по можливості, слід відбирати найбільш патологічно змінені лімфатичні вузли. При цьому бажано забирати вузол цілком з інтактною капсулою. Сегментовані ж лімфатичні вузли в залежності від характеру патологічного процесу можуть бути більш скрутні для діагностики. При значному фіброзірованія тканини біоптату або взяття його з обмеженого простору (такого як переднє середостіння) зазвичай найбільш виражені артефакти розтягування.

Сьогодні для діагностики патології лімфатичних вузлів частіше усію використовуються пункційні біопсії. По можливості для поверхневих, легко доступних лімфатичних вузлів слід використовувати «відкриті» біопсії; проте, на відміну від них, для пункційних біопсій характерна більш низька хворобливість. Крім того, пункційні біопсії виявляються особливо цінними при дослідженні абдомінальних і заочеревинних лімфатичних вузлів, так як не вимагають виконання лапаротомії.
лімфатичний вузол

У цих випадках біопсійний матеріал звичайно забирається під контролем УЗД або КТ. Швидка фіксація пункційного біоптату забезпечує хороше збереження морфологічної структури, що поряд з імуногістохімічним дослідженням дозволяє досить точно ідентифікувати найбільш часті лімфоми. Однак цей метод може виявитися менш успішним в ідентифікації пеопухолевих проліферативних станів.

Тонкоголкової аспіраційної біопсії мають найбільшу цінність при диференційній діагностиці карцином і лімфом та при ідентифікації рецидивів захворювання або визначенні його стадії.

При первинному діагнозі лімфоми значення цього методу обмежено, а за відсутності достатнього досвіду роботи цитопатології не виключені багато помилок.

Матеріально-технічне забезпечення багатьох лабораторій зумовлює надходження біоптатів лімфатичних вузлів у фіксованому стані. При цьому обсяг фіксатора повинен перевищувати обсяг біоптату мінімум в 10 разів. Цілі лімфатичні вузли слід розсікати для забезпечення швидкого проникнення фіксатора.

В ідеалі, лабораторії повинні отримувати біоптати лімфатичних вузлів «свіжими», відразу після ек-сцізіі. З метою швидкої оцінки цитоплазми можна до тонкого зрізу, взятому з одного кінця вузла, обережно прикласти чисте предметне скло, висушити на повітрі і забарвити одним з найшвидших методів – за Романовським. При необхідності патологи, які мають досвід роботи з даною методикою, можуть надати клініцистам попередній цитологічний діагноз. Однак ця методика найбільш корисна для визначення способу подальшої проводки біоптату в лабораторії.

Для подальшого молекулярного дослідження зріз лімфатичного вузла, використовуваний для приготування відбитків, може бути заморожений. По можливості слід уникати його використання для гістологічного дослідження, оскільки процес приготування відбитків часто викликає в тканини артефакти розтягування.

За свідченнями свіжа тканина може бути використана для цитогенетичного та / або проточного цитометричного аналізу. При необхідності із заморожених зрізів можуть бути приготовлені препарати для морфологічного і імуногістохімічного дослідження. Для гістологічного і імуногістохімічного дослідження один або більше зрізів вузла слід помістити у фіксуючий розчин на ніч (або довше). При пункпіонних біопсіях період фіксації подібний. На щастя, з діагностичною метою для фіксованої тканини може бути використаний широкий діапазон методів дослідження, таких як імуногістохімія. полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для визначення клопальності, транслокацій і т. д.. флуоресцентна гібридизація in situ (FISH).

Comments are closed.