Діагностика ВІЛ-інфекції.

Чому так важливі лабораторні дослідження?

Перебіг ВІЛ-інфекції характеризується тривалою відсутністю істотних специфічних симптомів хвороби. Гостра фаза починається через 3-6 тижнів після зараження, продовжується протягом 1-2 тижнів і в силу не специфічності симптомів, як правило, приймається за звичайну ГРВІ. В цей період хворого може турбувати лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, головний біль, болі в суглобах. Гостру фазу захворювання змінює тривалий безсимптомний період, тривалістю до 10 років і більше. Клінічні ознаки знову з’являються тільки при інтенсивному розмноженні вірусу і значимому ураженні клітин імунної системи, при якому відбувається перехід захворювання в розгорнуту стадію. Початковими симптомами може стати збільшення лімфатичних вузлів, ураження слизової оболонки ротової порожнини, зниження рівня тромбоцитів у крові, контагіозний молюск, реактивація герпетичної інфекції у вигляді герпетичних висипань на слизових оболонках або оперізуючого лишаю. При значному зниженні рівня CD4-лімфоцитів в крові (менше 200/мкл) хворого починають турбувати численні інфекції, підвищується ризик пухлинних захворювань пацієнтові ставлять діагноз СНІД (синдром набутого імунодефіциту).

Таким чином, клінічні прояви захворювання стають значущими лише на пізніх стадіях захворювання. Тому в діагностиці ВІЛ-інфекції першорядну роль відіграють лабораторні методи дослідження.

Коли варто йти здавати аналізи?

У групі ризику по зараженню ВІЛ-інфекцією знаходяться люди, які ведуть безладне статеве життя, наркомани, які вживають ін’єкційні наркотики, гомосексуалісти, медичний персонал, а також особи, яким переливалися препарати крові або були пересаджені органи і тканини. Слід також пам’ятати про можливість передачі інфекції від матері до плоду під час вагітності та при годуванні груддю.

В даний час ризик зараження ВІЛ-інфекцією при внутрішньовенних маніпуляціях відсутня в силу використання одноразових шприців. Після введення обов’язкової перевірки на ВІЛ донорів органів та препаратів крові випадки зараження при подібних медичних маніпуляціях значно знизилися.

Якщо ви можете віднести себе до групи ризику, вам слід регулярно проходити обстеження на ВІЛ-інфекцію. Обстеження рекомендують пройти людям, які збираються вступати в шлюб або планують зачати дитину. В обов’язковому порядку обстеження повинні пройти всі вагітні жінки відразу після встановлення вагітності.

Здати аналіз на ВІЛ при бажанні може будь людини, звернувшись в державні лабораторії, кабінети по профілактиці ВІЛ або в приватну комерційну сертифіковану лабораторію. При бажанні тест на ВІЛ можна пройти анонімно.

Які аналізи потрібно здавати?

Основні методи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів, а також виділення вірусу в культурі клітин.

Найбільш поширеним і оптимальним методом діагностики є виявлення антитіл до вірусу в сироватці крові методом ІФА. Однак слід пам’ятати, що антитіла до вірусу з’являються в сироватці крові тільки через 4-8 тижнів після зараження. Перші тижні після інфікування представляють собою «період серонегативного вікна», коли антитіла до ВІЛ не виявляються. Тому негативний результат тестування на ВІЛ в цей період не означає, що людина не інфікована і не може заразити інших.

Необхідно підкреслити, сто оцінку отриманих результатів повинен проводити кваліфікований лікар. Не беріть на себе відповідальність за постановку діагнозу. Більшість методів дослідження володіють високим відсотком помилки і можуть давати як позитивні, так і помилково негативні результати.

При отриманні сумнівного або позитивного результату в обов’язковому порядку слід звернутися до лікаря-венеролога. Для уточнення діагнозу можуть бути виконані повторні дослідження, визначення антитіл методом імуноблотингу, визначення антигену р24 методом ІФА та визначення РНК вірусу методом ПЛР. Особливістю ПЛР є те, що цим методом інфекція може бути виявлена ​​на більш ранніх етапах – вже на 1-2 місяці захворювання.

Контроль за перебігом ВІЛ-інфекції та СНІДу

При постановці діагнозу «ВІЛ-інфекція» лікар роз’яснює особливості захворювання та його перебігу. Пацієнту пропонується стати на облік в територіальний центр профілактики та боротьби зі СНІД для безкоштовного диспансерного спостереження лікарем-інфекціоністом. Приблизно раз на півроку рекомендується здавати аналізи для контролю стану здоров’я. До методів моніторингу пацієнтів з ВІЛ-інфекцією можна віднести контроль «імунного статусу» з визначенням кількості CD4 позитивних клітин методом проточної цитофлюориметрії і аналіз “вірусного навантаження” за допомогою вимірювання концентрації РНК вірусу методом ПЛР.

На підставі аналізу отриманих результатів лікар зможе визначити стан імунної системи, судити про швидкість прогресування інфекції і необхідності призначення лікування. При погіршенні стану пацієнтові призначають додаткові обстеження.

Comments are closed.