Діабет цукровий і вагітність: профілактика ускладнень вагітності.

Всіх жінок дітородного віку, хворих ІЗСД або ІНЦД, потрібно попередити про можливі ускладнення вагітності та рекомендувати відповідні способи контрацепції.
При цукровому діабеті у вагітних ризик вад розвитку у новонароджених становить 6-12%, тоді як при неускладнених вагітностях він не перевищує 3%. За останні роки перинатальна смертність від хвороби гіалінових мембран значно знизилася, і тому вади розвитку вийшли на перше місце серед причин перинатальної смертності при вагітностях, ускладнених цукровим діабетом.
Епідеміологічні дослідження показали, що ризик вад розвитку істотно зростає, якщо на ранніх стадіях вагітності підвищений вміст НЬА (1c). Отже, ризик вад розвитку прямо пропорційний ступеню гіперглікемії.
Будь-які заходи, спрямовані на попередження вад розвитку, повинні проводитися на самих ранніх термінах вагітності (починаючи з 5-8 тижнів після останньої менструації). Практично це означає, що рівень глюкози в крові повинен бути нормалізований до зачаття (бажаний рівень глюкози в крові натще менше 7,8 ммоль / л).
У табл. 42.5 представлені результати декількох досліджень, переконливо підтверджують це правило.
На 16-18-му тижні вагітності визначають альфа-фетопротеїн в сироватці матері; на 20-му тижні проводять УЗД плоду для виявлення дефектів нервової трубки та інших анатомічних дефектів; на 22-му тижні проводять ехокардіографію плід (принаймні, в тих випадках , коли на ранніх термінах вагітності був підвищений рівень НЬА (1c)).
УЗД корисно не тільки для виявлення анатомічних аномалій. Воно дозволяє точно встановити термін вагітності і оцінювати ріст плода (шляхом повторних УЗД з інтервалом 6-10 тижнів).
Необхідно проводити профілактику макросоміі.
Гіперглікемія натще (рівень глюкози в крові більше 7,2 ммоль / л) призводить до макросоміі. Механізм: гіперглікемія у плода призводить до гіперінсулінемії у плода, що приводить надалі до прискореного зростання і відкладенню жиру. Запобігання гіперглікемії у матері протягом всієї вагітності знижує ризик макросоміі.
Макросомія може бути обумовлена ​​й іншими причинами, наприклад надлишкової калорійністю дієти або надлишковою продукцією СТГ і факторів росту у плоду.
Якщо у вагітної є макро-або мікроангіопатичною ускладнення ІЗСД або ІНЦД, може спостерігатися внутрішньоутробна затримка розвитку. Вона пояснюється недостатньою перфузією фетоплацентарної системи. Внутрішньоутробна затримка розвитку діагностується за допомогою УЗД. При цьому нерідко виявляється маловоддя.
З 26-го тижня вагітності уважно спостерігають за плодом, щоб знизити ризик мертвонародження.
Планова госпіталізація зазвичай проводиться на 32-34-му тижні (за показаннями – раніше). До госпіталізації вагітна повинна реєструвати рухи плоду в щоденнику.
У стаціонарі періодично вимірюють ЧСС (частоту серцевих скорочень) плода (нестрессовий проба або проба з окситоцином), визначають м’язовий тонус і рухову активність плоду і об’єм навколоплідних вод за допомогою УЗД.
При високому ризику перинатальних ускладнень (не піддається лікуванню гіперглікемія у вагітної після 36-го тижня; важкі судинні порушення) такі дослідження проводять щодня. Якщо рівень глюкози в крові вагітної знаходиться в бажаних межах, дослідження проводять 1 раз на тиждень.

Comments are closed.