Діабет нецукровий нефрогенний: загальне уявлення.

Нефрогенний нецукровий діабет – це синдром гіпотонічній поліурії, обумовленої резистентністю нирок до антидіуретичного дії АДГ. Поліурія виникає, коли чутливість нирок до АДГ знижується настільки, що фізіологічні концентрації АДГ не можуть забезпечити концентрування сечі .
Основні ознаки:
– Нормальна швидкість клубочкової фільтрації і канальцевої екскреції.
– Гіпостенурія.
– Нормальний або підвищений рівень АДГ.
– Лікування препаратами АДГ не підвищує осмоляльність і не зменшує об’єм сечі.
Існують два типи цієї рідкісної хвороби.
Природжений нефрогенний нецукровий діабет типу I успадковується Х-зчеплений, тому пенетрантность дефектного гена у хлопчиків повна, а у дівчаток – немає. При цьому захворюванні порушується функція рецепторів АДГ типу V2 (ці рецептори локалізовані в збірних трубочках, а рецептори типу VI – у посудинах).
Ген, відповідальний за хворобу, ідентифікований в сегменті Xq28 – те ж локусі, де розташований ген рецептора АДГ типу V2. Етіологічну роль цього гена підтверджують його мутації, виявлені у хворих з вродженим нефрогенний нецукровий діабет типу I.
Рідше зустрічається нефрогенний нецукровий діабет типу II, наслідуваний аутосомно-рецесивно. При цьому виявляють мутації гена, що кодує аквапорін-2 – білок водних каналів збірних трубочок.
Симптоми нефрогенний нецукрового діабету – поліурія, зневоднення, гіпотонічно сеча та гіпернатріємія. Рівень АДГ в сироватці збільшений відповідно підвищеної осмоляльності плазми, але чутливість нирок до АДГ знижена.
Захворювання проявляється в грудному віці.
Через повторних епізодів гіпернатріємії можуть виникати епілептичні напади або затримка психічного розвитку. У дітей старшого віку, незважаючи на поліурія та полідипсія, стан зберігається стабільним, так як вони здатні самостійно регулювати прийом рідини. СКФ не знижена; при екскреторної урографії виявляють розширення сечоводів і сечового міхура через постійне переповнення сечею. У дівчаток – гетерозигот по мутантного гену вродженого нефрогенний нецукрового діабету типу I – тільки трохи знижується концентраційна здатність нирок, але при аномальній інактивації другої Х-хромосоми є всі прояви захворювання.
Природжений нефрогенний нецукровий діабет типу II успадковується аутосомно-рецесивно і з однаковою частотою зустрічається у хлопчиків і дівчаток.
ЛІКУВАННЯ. Мета лікування – заповнення втрат рідини. У грудних дітей, як правило, досить вигодовування гіпоосмолярності сумішами і рясного пиття. При необхідності додають тіазидні діуретики, які пригнічують реабсорбцію натрію в дистальних канальцях. При цьому сеча стає менш гіпотонічно (а кров – менш гіпертонічно), обсяг позаклітинної рідини знижується, в результаті посилюється реабсорбція натрію і води в проксимальних канальцях і доставка натрію і води в дистальні відділи нефрону зменшується. Десмопресин неефективний.

Діабет нецукровий нефрогенний: етіологія

Як і центральний нецукровий діабет, нефрогенний нецукровий діабет може бути спадковим або набутим.
Спадковий (сімейний) нефрогенний нецукровий діабет обумовлений мутацією гена рецептора АДГ типу V2 на Xq28. Захворювання успадковується рецесивно, зчеплений з Х-хромосомою: у гемізіготних чоловіків генетичний дефект проявляється завжди, а у гетерозиготних жінок можуть спостерігатися сильна спрага, споживання води в нічний час і порушення здатності нирок концентрувати сечу при обмеженні рідини. Спадкова форма хвороби проявляється, як правило, вже у грудних дітей.
Можливі причини набутого нефрогенний нецукрового діабету: гіпокаліємія, гіперкальціємія, серпоподібно-клітинна анемія, обструкція сечових шляхів, а також прийом лікарських засобів (наприклад, літію, демеклоцікліна або метоксифлурану).

Діабет нецукровий нефрогенний: патогенез
Головна риса нефрогенний нецукрового діабету: пасивна реабсорбція води в дистальних канальцях і збірних трубочках не посилюється під впливом АДГ, що призводить до гіпостенурія.
Нефрогенний нецукровий діабет може бути обумовлений порушенням зв’язування АДГ з рецепторами типу V2, порушенням передачі сигналу від рецепторів або обома дефектами. При спадковому нефрогенний нецукровому діабеті порушена передача сигналу від рецепторів АДГ до аденілатциклазу; продукція цАМФ у відповідь на дію АДГ знижена; число водних каналів в клітинах дистальних канальців і збірних трубочок не збільшується під дією АДГ. Гіперкальціємія і гіпокаліємія також порушують концентраційну здатність нирок. Гіпокаліємія стимулює утворення простагландину Е2 і тим самим перешкоджає активації аденілатциклази. Гіперкальціємія зменшує вміст розчинених речовин у мозковій речовині нирок і блокує взаємодію рецепторів АДГ заденілатциклази. Демеклоціклін і літій пригнічують утворення цАМФ, стимульоване АДГ.

Діабет нецукровий нефрогенний: клінічна картина
Спадковий нефрогенний нецукровий діабет проявляється вже в грудному віці. У сімейному анамнезі – випадки захворювання; поліурія не піддається лікуванню препаратами АДГ. Придбаний нефрогенний нецукровий діабет також стійкий до лікування АДГ.

Діабет нецукровий нефрогенний: лікування
При нефрогенний нецукровому діабеті неефективні ні препарати АДГ (вазопресин, аргіпрессін, ліпрессін, десмопресин), ні препарати, які стимулюють секрецію АДГ або підсилюють його дію на нирки. Найбільш дієвий метод лікування – призначення тіазидних діуретинів і помірне обмеження споживання солі.
Тіазидні діуретики можна використовувати також при центральному нецукровому діабеті. Ці препарати блокують реабсорбцію хлориду в дистальних звивистих канальцях і тим самим злегка зменшують вміст натрію в крові. У відповідь на зниження концентрації натрію реабсорбція води в проксимальних відділах нефрону посилюється, а обсяг рідини, що надходить в збірні трубочки, зменшується. Обмеження споживання солі посилює ефект тіазидних діуретиків.
Інгібітори синтезу простагландинів (ібупрофен, індометацин, аспірин) зменшують надходження розчинених речовин в дистальні відділи нефрону, тим самим знижуючи обсяг і збільшуючи осмоляльність сечі. Ці препарати можна використовувати як додатковий засіб лікування нефрогенний нецукрового діабету.

Comments are closed.