Давність крововиливи. Зміна синця з часом.

Навколо крововиливу вже в перші хвилини виникає капілярна гіперемія. У той же час на деякому віддаленні від крововиливу зустрічаються спастично скорочені артерії. Якщо поблизу крововиливу є артеріальні судини зі спеціалізованими пристроями, то їх просвіти також виявляються закритими. У судинах містяться тільки еритроцити; через 30-40 хв серед них з’являються клітини білої крові.

Слідом за цим (до 60-й хвилині) лейкоцити в невеликому числі можна помітити периваскулярно, а потім по краю крововиливи і в самому крововилив. В наступний час (до 6-ої години) інтенсивність реактивного лейкоцитозу зростає, лейкоцити в геморагічному вогнищі і особливо в пернфокальной зоні нараховуються вже сотнями.

З великою постійністю їх знаходять периваскулярно у вигляді скупчень, а взагалі в зоні геморагії вони розсіяні дифузно. При цьому серед лейкоцитів всюди видно лімфоїдні клітини.

Лейкоцити в зоні крововиливу відрізняються високою біологічною активністю, що знаходить морфологічне вираження у високій активності амтшопептідази, кислої фосфатази, в обіліп зерен глікогену та наявності в цитоплазмі ШИК-позитивних речовин і кислих мукополісахарндов. ДНК в ядрах лейкоцитів завжди виявляється чітко.

Ендотеліальні клітини судин всіх калібрів в шкірі і підшкірній клітковині відрізняються активністю лужної фосфатази. Ядра ендотелію на гематокенлін-еозінових препаратах представляються набряклими, великими, блідо пофарбованими.

У період 6-12 год гіперемія стає дещо менше, але число клітин білої крові в судинах збільшується і лейкоцитарна реакція в тканини кількісно продовжує наростати. При цьому дифузне поширення лейкоцитів декілька зменшується, вони все більше концентруються перпфокально до крововиливу. Через 12-20 год чітко позначається демаркаційний вал. До цього ж часу з’являються макрофаги і гістіоцити, а іноді й поодинокі лаброцитів (огрядні клітки).

Макрофагально-гістіоцитарно реакція поступово наростає. На 2-а доба помітно збільшення кількості фібробластів-на початку навколо судин, потім на кордоні шкіри і підшкірної жирової клітковини, воно тримається до 7-10 діб, тобто до періоду активного розсмоктування.

Зміни, що почалися в центрі геморагічного фокуса у вигляді перетворення еритроцитів в зернисту масу з помаранчевим відтінком, поширюються у напрямку до периферії крововиливу. При цьому в одних крововиливах еритроцити, так само як і в центрі, розпадаються, перетворюючись на дрібнозернисту масу, забарвлюються еозином з помаранчевим опеньком, в інших-вони спочатку набухають, потім кілька зморщуються і знебарвлюються (позбавляються гемоглобіну).

Розпад еритроцитів у вогнищі крововиливу триває 1-2 діб. Продукти розпаду і цілі еритроцити фагоцитуються макрофагами і лейкоцитами Відбувається внутрішньоклітинний освіту зернистого пігменту, що містить залізо, – гемосидерину. Зерна цього пігменту з’являються в цитоплазмі з 3-4-го дня і утворюються потім протягом 9-10 днів.

В результаті розпаду макрофагів і лейкоцитів, навантажених пігментом, зерна його виявляються вільно лежачими в тканини (до 17-18-ї доби). Гемосидерин виявляється за допомогою соляної кислоти і жовтої кров’яної солі (метод Перлса). Однак треба мати на увазі, що реакція на залізо не завжди буває позитивною навіть в крововиливах великий давності. Навколо старих крововиливів іноді знаходять зерна жовто-бурого кольору безжелезістого пігменту – гемофусцнна, а в центрі таких крововиливів – кристали голчастого виду безжелезістого пігменту – гематоїдину.

Comments are closed.