Чарлін синдром.

Чарлін синдром (С. Charilin чилійський офтальмолог, народився в 1886 р.; синоніми: невралгія носореснічного нерва, синдром циліарного вузла, синдром переднього етмоідальние нерва, назо-етмоідальние-очної синдром, синдром назального нерва, синдром Чарлін – Сладера) – неврологічний синдром поєднаного ураження носореснічного нерва і симпатичного війкового вузла. Описано Чарлін в 1931 р.

Розвивається при поразці однієї з гілок очного нерва – носореснічного нерва (n. nasociliaris) і симпатичного війкового вузла (gangl. ciliare), розташованого на вершині очниці і пов’язаного з периваскулярним симпатичним сплетінням внутрішньої сонної артерії, окоруховим і трійчастим нервами. Чарлін синдром виникає при запальних процесах в навколоносових пазухах, гіпертрофії носових раковин, викривленні носової перегородки, захворюваннях зубощелепної системи, атеросклерозі внутрішньої сонної артерії, васкулітах та інших патологічних процесах, які залучають носореснічний нерв і війкового вузол.

Проявляється нападами болісного болю в області внутрішнього кута ока, надбрів’я і спинці носа; болі часто виникають вночі і супроводжуються світлобоязню, гіперемією кон’юнктиви, рясним сльозовиділення, набуханням і гіперсекрецією слизової оболонки порожнини носа:, нерідко відзначаються герпетичний кератит, іридоцикліт, висипання на шкірі спинки носа , лоба, кон’юнктиві. Напади болю тривають від кількох годин до доби, і більш. Найчастіше синдром буває одностороннім. Перебіг хронічний з тривалими (до 2-3 років) ремісіями.

Розгорнута клінічна картина відзначається рідко. Зазвичай спостерігається редукована форма з переважанням симптомів ураження окремих гілок носореснічного нерва – довгих війкових або подблокового нервів. При ураженні довгих війкових нервів виникають приступообразні болю стягуючого характеру в очному яблуці або в глибині очниці. Виникає біль вранці або ввечері, триває годинами або добами, супроводжується гіперемією кон’юнктиви, набряклістю навколо очей, світлобоязню, сльозотечею, частим миготінням. Очна щілина звужується, знижуються або зникають корнеальна і кон’юнктивальний рефлекси, сповільнюється або втрачається реакція зіниць на світло, болісна пальпація очного яблука. При переважанні поразки подблокового нерва відзначається в основному виражена гіперемія кон’юнктиви і рідкісна болючість при пальпації в області внутрішнього кута ока.

Диференціальний діагноз слід проводити з невралгією трійчастого нерва, синдромом Сладера, гострої глаукомою, синуситом лобової або верхньощелепної пазухи, поразкою зубів, синдромом Граденіго, синдромом внутрішньої сонної артерії та ін Диференційно-діагностичне значення при Чарлін синдрому має швидкий регрес симптомів при змазуванні слизової оболонки носа на стороні поразки 5% розчином кокаїну гідрохлориду.

Лікування спрямоване на основне захворювання. При синуситах проводять протизапальну терапію, при судинній патології призначають вазоактивні, гіпотензивні, ноотропні препарати. При гіпертрофії носових раковин і викривленні носової перегородки показано оперативне втручання.

Для зняття нападу болю застосовують місцевоанестезуючі засоби, ненаркотичні анальгетики, судинорозширювальні препарати. У кон’юнктивальний мішок закапують 1-2 краплі 0,25% розчину дикаїну з адреналіном (3-5 крапель 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду на 10 мл розчину дикаїну), слизову оболонку носа над верхньою носовою раковиною (місце виходу подблокового нерва) змазують 2 % розчином кокаїну гідрохлориду з адреналіном (3-5 крапель 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду на 5 мл розчину кокаїну). Тривалість курсу лікування 5-7 днів. Показані діадинамічний струми на область надбрів’я. Прогноз сприятливий, визначається характером основного патологічного процесу.

Comments are closed.