Бленда Уайта Гарленда синдром


Бленда Уайта Гарленда синдром (Є. F. Bland, р. 1901; PD White, 1886-1973; J. Garland, p. 1893. – Американські кардіологи) – клінічний симптомокомплекс, в основі якого лежить вроджене аномальне відходження коронарних артерій серця від легеневого
стовбура.

Частота синдрому досягає 0,4% всіх вроджених вад серця.


Патологія

Патологія серця обумовлена ​​гіпоксією міокарда і характеризується збільшенням порожнини лівого шлуночка, нерідко освітою аневризми.

Клінічні особливості синдрому пов’язані з варіантами аномалії і ступенем недостатності коронарного кровообігу. Після прихованого періоду тривалістю 2-3 міс. після народження з’являються часте поверхневе, захлинається дихання, задишка, кашель, синюшність губ, зригування, блювота. Відзначаються відставання в масі, розширення меж серця,. тахікардія, глухість серцевих тонів, збільшення печінки, з’являються вологі хрипи в легенях. На ЕКГ-ознаки ішемії міокарда.


Діагностика синдрому Бленда Уайта Гарленда

Для прижиттєвої діагностики вирішальне шаченіях мають коронарографія, Кардіоангіографія.

Лікування синдрому Бленда Уайта Гарленда хірургічне.

Comments are closed.