Білок 64 Kd: введення.

За даними ретроспективного аналізу ayAT до 64 kD в окремих випадках можна виявити за 8 років до маніфестації ІЗСД (Baekkeskov S., et al., 1987), а за даними одного з нечисленних проспективних досліджень за 6 років до маніфестації ayAT-64kD-noзітівнимі є вже близько 82% сибсов хворих ІЗСД, причому в предіабетіческом періоді КАТІ і ICA з’являються лише у 46 і 64% з них, відповідно, а поява КАТІ і ICA відзначається не менш ніж на півроку пізніше, ніж поява ауАТ до 64 kD (Atkinson M. , et al. 1990).

Таким чином, ауАТ до 64 kD можуть бути одним з найбільш ранніх імунних маркерів ІЗСД, що привертає до нього особливу увагу діабетологів.

Білок 64 Kd (глутаматдекарбоксилази) мішень ICSA

Білок 64 kD вдалося ідентифікувати з беруть участь у синтезі гамма-аміномасляної кислоти ферментом глутаматдекарбоксилази (Baekkeskov S., et al., 1990). У інсуліномних і острівцевих B-клітинах щурів можуть експресувати різні форми глутаматдекарбоксилази, але тільки до двох з них виявляються ауАТ при розвитку ІЗСД, до гідрофобною – 64 kD, і гідрофільної – 65 kD (Michlsen В., et al., 1991).

Оскільки в безпородних мишей і щурів експресія різних форм глутаматдекарбоксилази має індивідуальну варіабельність, тобто знаходиться під суворим генетичним контролем, передбачається, що того ж роду контроль здійснюється і у людини, а значить експресія діабетоассоціірованних форм глутаматдекарбоксилази може визначати спадкову схильність до ІЗСД (Brown T., Cristie M., 1991). Це припущення здається тим більш імовірним, що у ВВ-щурів, NOD-щурів та інших діабетичних ліній мишей B-клітини експресують виключно 64 і 65 kD форми глутаматдекарбоксилази, а ауАТ до цих антигенів з’являються в циркуляції тварин задовго до маніфестації діабету (Wilson K. , Eisebartg G., 1990).

Цікаво, що в культурах острівцевих і інсуліномних клітин тварин інтенсивність експресії глутаматдекарбоксилази регулюється подібно з регуляцією інтенсивності експресії lisp, тобто вона зростає у відповідь на цитокіни, підвищення температури або зміни рівня глюкози в культуральному середовищі (Lamb J., Young D., 1989; Kampe 0., et al., 1989; Jones D., et al., 1990). Моноклональні антитіла до hsp 65 Micobacterium tuberculosis перехресно реагують з 64 kD інсуліномних клітин щурів, причому ауАТ до 64 kD хворих ІЗСД інгібують зв’язування анти-hsр-65 моноклональних антитіл з цим антигеном, а значить hsp 65 мікобактерій і глутаматдекарбоксилази В-клітин ссавців мають загальний антигенний епітоп (Jones D., et al, 1990).

Реактивні до hsp 65 мікобактерій Т-лімфоцити і ауАТ до цього білка були виявлені також у NOD-мишеі. Більш того, було показано, що введення препарату hsp 65 бактеріального походження або препарату hsp 65 Т-лімфоцитів людини в низьких дозах індукує розвиток діабету у NOD-мишей, а у високих (антиген-дозвільних дозах) надає протективное вплив, гальмуючи розвиток захворювання (Elias D., et al., 1990; Elias E., et al., 1991). Виходячи з цього передбачається, що глутаматдекарбоксилази B-клітин ссавців входить в сімейство hsp, і що широко розповсюджені мікобактерії можуть індукувати розвиток ІЗСД але механізму молекулярної мімікрії.

Білок 64 Kd (глутаматдекарбоксилази) мішень ICSA: специфічність

У декількох незалежних дослідженнях було переконливо показано, що жодна з форм глутаматдекарбоксилази не експонується на базальній мембрані, м’язової, печінкової і мозкової тканин людини, це мембраноассоціірованние 64 kD-білки, перехресно реагують ауАТ до яких були виявлені у 30% донорів, 38% і 30% хворих офтальмопатією і дифузії-токсичним зобом, відповідно (Kendler D., et al., 1991).

Оскільки при виділенні цих білків автори використовували метод, ідентичний тому, який був використаний S. Baekkeskov при відкритті 64 kD-ауАГ B-клітин (1982), вони припускають, що і цей В-клітинний ауАГ споріднений мембраноассоціірованним 64 kD ауАГ інших тканин і може мати з ними спільну антигенний епітоп. Між тим, поширеність ауАТ до 64 kD острівцевих клітин в популяції і ступінь ризику ІЗСД при їх наявності для осіб, не пов’язаних родинними з хворими на діабет, залишаються нез’ясованими. Крім того, близько 20% тих, хто знаходить діабет сибсов хворих ІЗСД можуть не мати цих ауАТ аж до клінічного прояву захворювання, що не дозволяє однозначно оцінити прогностичне значення цього маркера.

Comments are closed.