Атерогенез: міграція лейкоцитів і освіта ксантомних клітин.

Міграція лейкоцитів, в основному моноцитів і лімфоцитів, – друга стадія розвитку ліпідного плями . Їх міграцію в інтиму судин забезпечують розташовані на ендотелії рецептори – молекули адгезії. Особливої ​​уваги заслуговують молекули адгезії VCAM-1 і ICAM-1 (з суперсемейства імуноглобулінів) і Р-селектіни. Лізолецітін, що входить до складу окислених ЛПНЩ, посилює синтез VCAM-1.
Крім того, синтез молекул адгезії можуть збільшувати цитокіни. Так, ІЛ-1 і ФНОальфа викликають або підсилюють синтез ендотеліальними клітинами VCAM-1 і ICAM-1. У свою чергу, викид цитокінів клітинами судинної стінки стимулюється модифікованими ліпопротеїдами. Все це показує, як накопичення і модифікація ліпопротеїдів в інтимі пов’язані з міграцією лейкоцитів і подальшим атерогенезу.
У більшості ділянок незміненої артерії кров тече ламінарно, і виникаючі при цьому сили зрушення знижують експресію на поверхні ендотеліальних клітин молекул адгезії, таких, як VCAM-1. Але в місцях розгалуження ламінарний струм часто порушений, саме там зазвичай виникають атеросклеротичні бляшки.
Сили зсуву при ламінарному кровотоці сприяють також утворення в ендотелії окису азоту NO. Крім судинорозширювального дії, в низькій концентрації, підтримуваної ендотелієм, NO володіє протизапальною активністю, знижуючи, наприклад, синтез VCAM-1. Таким чином, в нормі ендотелій постійно виділяє невелику кількість NO, підтримуючи низький судинний тонус і перешкоджаючи адгезії лейкоцитів. Порушення місцевої гемодинаміки може впливати на антиатерогенні властивості ендотелію, що пояснює характер розподілу атеросклеротичних уражень.
Після адгезії лейкоцити проходять через ендотелій і потрапляють в інтиму. Ліпопротеїди можуть безпосередньо посилювати міграцію: в експерименті показано, що окислені ЛПНЩ сприяють хемотаксису лейкоцитів. Крім того, окислені ліпопротеїди стимулюють вироблення в стінці судини хемокінів, наприклад білка хемотаксису моноцитів 1.
В інтимі моноцити стають макрофагами, з яких за рахунок опосередкованого рецепторами ендоцитозу ліпопротеїдів виникають заповнені ліпідами ксантомні (пінисті) клітини (рис. 242.1, Д-Е). Раніше припускали, що в ендоцитозі беруть участь добре відомі рецептори ЛПНЩ, але при дефекті цих рецепторів як в експериментальних тварин, так і у хворих (наприклад, при сімейної гіперхолестеринемії) все одно є численні ксантоми та атеросклеротичні бляшки, заповнені ксантомні клітини. Крім того, екзогенний холестерин гальмує синтез цих рецепторів, і при гіперхолестеринемії їх мало. Тепер передбачається роль скевенджер-рецепторів макрофагів (зв’язують в основному модифіковані ліпопротеїди) і інших рецепторів для окислених ЛПНЩ і дрібних атерогенних ЛПДНЩ (бета-ЛПДНЩ). Концентрація останніх підвищена при деяких дісліпопротеідеміі.
Деякі ксантомні клітини, що поглинули ліпопротеїди з міжклітинної речовини, покидають стінку артерії, перешкоджаючи тим самим накопиченню в ній ліпідів. Якщо ж надходження ліпопротеїдів в інтиму переважає над їх виведенням з макрофагами (або іншими шляхами), ліпіди накопичуються і в результаті утворюється атеросклеротична бляшка.
Таким чином, макрофаги відіграють найважливішу роль в метаболізмі ліпопротеїдів у судинній стінці і накопиченні ліпідів при атерогенезе.
У зростаючої атеросклеротичної бляшці деякі ксантомні клітини піддаються апоптозу або некрозу. У результаті в центрі бляшки утворюється порожнина, заповнена багатими ліпідами атероматозними масами, що характерно для пізніх стадій атерогенезу .

.

Comments are closed.