Атерогенез: фактори, що впливають на початок атерогенезу.

При поглинанні модифікованих ліпопротеїдів макрофаги виділяють цитокіни та фактори росту, що сприяють розвитку атеросклеротичної бляшки. Одні цитокіни та фактори росту стимулюють розподіл гладком’язових клітин і синтез міжклітинної речовини, яка накопичується в бляшці. Інші цитокіни, особливо інтерферон гамма з активованих Т-лімфоцитів, гальмують поділ клітин гладких м’язів і синтез колагену. Такі фактори, як ІЛ-1 і ФНОальфа, викликають вироблення в бляшці тромбоцитарного фактора росту і фактора росту фібробластів, які відіграють роль у подальшій долі атеросклеротичної бляшки. Таким чином, відбувається складна взаємодія факторів, як прискорюючих, так і гальмуючих атерогенез.
Велика роль і небілкових медіаторів. Активовані макрофаги і клітини судинної стінки (ендотеліальні і гладком’язові) виробляють вільні радикали кисню, які стимулюють проліферацію гладком’язових клітин, посилюють експресію цитокінів (через систему контролю транскрипції, пов’язану з ядерним фактором NFkB), а також пов’язують NO. З іншого боку, активовані макрофаги здатні до синтезу индуцируемой NO-синтази. Цей високоактивний фермент виробляє NO у високих, потенційно токсичних концентраціях – на відміну від невеликої концентрації NO, створюваної конститувною формою ферменту – ендотеліальної NO-синтазою.
Крім макрофагів, у видаленні холестерину з ураженої інтими беруть участь ЛПВЩ, що забезпечують так званий зворотний транспорт холестерину (гл. “дісліпопротеідеміі”). Доведена чітка зворотна залежність між концентрацією холестерину ЛПВЩ і ризиком ІХС. У жінок дітородного віку концентрація холестерину ЛПВЩ вище, ніж у однолітків-чоловіків, і багато в чому завдяки цьому жінки рідше страждають атеросклерозом. В експерименті показано, що ЛПВЩ здатні видаляти холестерин з ксантомних клітин. Зворотний транспорт холестерину, мабуть, відбувається й у людини, що пояснює антиатерогенну дію ЛПВЩ.
Доведена роль дісліпопротеідеміі у розвитку атеросклерозу.
Є й інші чинники ризику (табл. 242.1). Так, артеріальна гіпертонія – незалежний фактор ризику ІХС. Ризик ІХС вище у жінок в постменопаузі і в чоловіків. Крім підвищеної концентрації ЛПВЩ у жінок дітородного віку ризик атеросклерозу можуть знижувати естрогени, хоча їх безпосередній вплив на інтиму вивчено погано. Проводяться клінічні дослідження антиатерогенного ефекту естрогенів.
Цукровий діабет сприяє розвитку атеросклерозу. При цьому крім відомої діабетичноїмікроангіопатії виникає макроангиопатия – поширений атеросклероз, сильно підвищує летальність цукрового діабету.
Велике значення дісліпопротеідеміі. Для инсулинонезависимого цукрового діабету поряд з інсулінорезистентністю, гіпертригліцеридемією і низьким рівнем ЛПВЩ характерні ожиріння за чоловічим типом і артеріальна гіпертонія.
Гіперглікемія прискорює неферментативного глікозилювання ЛПНЩ. Накопичення при цукровому діабеті глікозильованих і окислених ЛПНЩ, а також ліпопротеїдів, багатих тригліцеридами (наприклад, залишкових компонентів хіломікронів, ЛППП), і ліпопротеїду (а) сприяє розвитку атеросклерозу. Ліпопротеїд (а) – це ЛПНЩ, в якому апопротеїн В100 з’єднаний дисульфідній зв’язком з апопротеїнів (а). Апопротеїн (а) гомологічен плазміногені і, конкуруючи з ним, перешкоджає фібринолізу.
Інші фактори ризику атеросклерозу, пов’язані зі згортанням крові, – гіперфібріногенемія, гомоцистинурія і підвищений рівень антіактіватора плазміногену 1 (можливо, грає роль і поліморфізм кодуючого його гену). Доведено зв’язок ризику ІХС з концентрацією фібриногену в плазмі. При запаленні синтез фібриногену, одного з білків гострої фази запалення, збільшується, тому при атеросклерозі гіперфібріногенемія може бути вторинною, але в будь-якому випадку вона сприяє розвитку атеросклерозу і підвищує ризик тромбозів.
Підвищена концентрація в плазмі гомоцистеїну з невідомої поки причини також активує тромбоутворення. Невідомий і механізм атерогенності куріння. Ризик інфаркту міокарда швидко знижується, коли людина кидає курити. Можливо, куріння сприяє тромбозу (у курців підвищений рівень фібриногену) або знижує міцність бляшки, а також прискорює розвиток бляшок.
Запальні процеси в анамнезі – також фактор ризику атеросклерозу. Так, атеросклерозу може сприяти перенесений у дитинстві васкуліт при хворобі Кавасакі.
Обговорюється роль мікроорганізмів в етіології і патогенезі атеросклерозу, говорять як про віруси (герпесвіруси), так і про бактеріях (хламідії). Іноді мають значення імунні або аутоімунні реакції, наприклад, при прогресуючому коронарному атеросклерозі після трансплантації серця. У більшості ж випадків роль інфекції та імунних реакцій у розвитку атеросклерозу залишається спірною.
Спадкова схильність до ІХС в деяких випадках пояснюється наявністю сімейної дісліпопротеідеміі, але, мабуть, є й інші генні дефекти, що не впливають на обмін ліпопротеїдів, наприклад генетично зумовлені порушення структури судинної стінки. Генодіагностіка дозволяє виявити зв’язок певних алелів з ризиком ІХС та виявити нові подробиці патогенезу атеросклерозу.

Comments are closed.