Аритмогенний варіант непритомності


Непритомність, викликані порушеннями ритму серця, можуть спостерігатися практично при всіх захворюваннях серця у випадках, якщо у хворого виникає виражена Брад-або тахікардія. Непритомність розвивається в результаті як гемодинамічних порушень (зменшення серцевого викиду), так і виникаючих на їх фоні рефлекторних впливів, що призводять до падіння судинного тонусу. Найбільш часто причинами непритомності є шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, повна АВ-блокада або минуща асистолія, іноді – синдром слабкості синусового вузла. При АВ-блокаді з рідкісним заміщує ритмом спостерігається синдром Морганьї-Адамса-Стокса. На тлі різкої брадикардії у хворого падає артеріальний тиск (рефлекс Бецольда-Яриша), пацієнт раптово блідне і втрачає свідомість. Напади рідко тривають більше 1-2 хв і зазвичай не супроводжуються неврологічними порушеннями.

Непритомність при подовженні інтервалу Q-Г обумовлені пароксизмами шлуночкової тахікардії, які можуть перейти у фібриляцію шлуночків серця. Синдром подовженого Q-T вродженого характеру зустрічається рідко і зазвичай поєднується з глухотою. Набагато частіше цей синдром обумовлений прийомом антиаритмічних препаратів (серцевих глікозидів, β-адреноблокаторів, антагоністів кальцію та інші) і електролітними порушеннями (гіпокаліємією, гипокальциемией, гіпомагніємією).

Непритомність можуть спостерігатися також у хворих з кардіостимулятором у разі порушення його роботи.

Comments are closed.