Артеріальна гіпертонія: загальні відомості.

Артеріальна гіпертензія (гіпертонія) – підвищення артеріального тиску. Може бути первинною, есенціальної (гіпертонічна хвороба) або вторинної (сімпоматіческой).
Кордон між нормальним і підвищеним АТ визначили емпірично: виявилося, що при діастолічного АТ вище 90 мм рт. ст. можна за допомогою лікування істотно знизити летальність та кількість ускладнень. Отже, саме цей рівень артеріального тиску потрібно вважати артеріальною гіпертонією.
Призначаючи лікування, орієнтуються, однак, не тільки на діастолічний, але і на систолічний АТ. Для дорослих систолічний АТ 160 мм рт. ст. і вище – артеріальна гіпертонія.
У табл. 35.1 представлена ​​класифікація артеріальної гіпертонії, розроблена Об’єднаною комісією з виявлення та лікування артеріальної гіпертонії.
Епідеміологія. Артеріальна гіпертонія вважається головним фактором ризику ІХС та порушень мозкового кровообігу – основних причин смерті в розвинених країнах. Діагностичний критерій артеріальної гіпертонії: середнє систолічний АТ або середнє діастолічний АТ вище 95-го процентиль для даного віку і статі не менше ніж при трьох оглядах (в кожному випадку АТ вимірюють принаймні двічі). У 8-18% дорослих американців АТ перевищує 160/95 мм рт. ст. Приблизно у такий же частині населення США виявляється прикордонна артеріальна гіпертонія (АТ між 140/90 і 160/95 мм рт. Ст.). Поширеність і віддалені наслідки підвищення артеріального тиску у віковій групі молодше 18 років менше вивчені, оскільки щорічні вимірювання артеріального тиску у дітей в США почали проводити лише двадцять років тому. Проспективні спостереження показують, що ризик артеріальної гіпертонії у дорослого корелює зі ступенем підвищення АТ в дитинстві.
Поширеність артеріальної гіпертонії в популяції залежить як від її расового складу, так і від діагностичних критеріїв. Згідно Фреймінгемскому дослідженню, у 20% білих жителів передмість (фреймінг – передмістя Бостона) АТ перевищує 160/95, у 50% – 140/90. Поширеність артеріальної гіпертонії серед негрів ще вище. У жінок вона сильно залежить від віку: після 50 років (ймовірно, через ендокринних порушень в постменопаузі) захворюваність різко збільшується. Ставлення поширеності артеріальної гіпертонії у 30-річних жінок і чоловіків становить 0,6-0,7, у 65-річних – 1,1-1,2.
Класифікація. R. Laragh і співавт. розрізняють такі форми артеріальної гіпертонії (табл. 16.1):
– Артеріальна гіпертонія з низькою АРП.
– Артеріальна гіпертонія з високою АРП.
– Артеріальна гіпертонія з нормальною АРП.
При дослідженні популяції хворих з артеріальною гіпертонією встановили, що АРП (активність реніну плазми) знижена у 20-30% хворих на гіпертонічну хворобу. Показали також, що у 14-23% хворих з артеріальною гіпертонією (в тому числі з симптоматичною артеріальною гіпертонією і гіпертонічною хворобою) АРП не відповідає підвищеному рівню альдостерону в сечі і зниженої екскреції натрію (тобто АРП нижче очікуваного рівня). В іншої категорії хворих з артеріальною гіпертонією АРП може бути підвищена, а секреція альдостерону посилена; у таких хворих нирковий кровообіг часто буває знижений, що призводить до гіперплазії юкстагломерулярного апарату нирок, секретують ренін.
У даному огляді основну увагу приділено формам артеріальної гіпертонії, викликаної первинними порушеннями стероїдогенезу, що приводять до дисфункції ренін-ангіотензинової системи. Крім того, описані форми артеріальної гіпертонії, обумовлені первинною дисфункцією ренін-ангіотензинової системи, що супроводжується порушеннями стероїдогенезу.
Лікування і профілактика артеріальної гіпертонії стали, ймовірно, найголовнішим завданням охорони здоров’я в розвинених країнах.
Частка симптоматичної гіпертонії серед усіх хворих на артеріальну гіпертонію залежить від ретельності обстеження та від того, де воно проводиться. Так, серед усіх хворих чоловіків середнього віку ця частка дорівнює 6%, а серед тих, хто обстежується в спеціалізованих центрах, куди направляють більш важких хворих і де обстеження більш ретельне, – 35%.
Класифікація артеріальної гіпертонії дана в табл. 246.1, частота різних форм – в табл. 246.2.
Крововтрата при артеріальній гіпертонії може бути викликана не тільки пошкодженням нирок: часто виникають носові і маткові кровотечі, кровохаркання.

Comments are closed.