АпоE: поліморфізм: кореляція з захворюваннями.

Понад 90% пацієнтів з сімейною дисбеталіпопротеїнемією були гомозиготними по аллелю апоЕ2. АпоЕ4 є чинником ризику атеросклерозу з підвищеним вмістом ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) в крові [Brouwer ea 1996, Mann ea 1995]. У людській популяції найбільш поширений фенотип ЕЗ / 3, який відзначається у 60% обстежених осіб [Utennan ea 1995].

У хворих з гострим інфарктом міокарда частота виявлення Е4 була вище, а Е2 – нижче порівняно з контрольною групою. Ці результати вказують на те, що апоЕ4 є позитивним, а апоЕ2 – негативним фактором ризику в атерогенезе. У цих же хворих зустрічалися мутантні форми (Е5 і Е7), які мали низьку спорідненість з В, Е-рецепторами гепатоцитів, в результаті чого апоЕ-містять частинки ЛП не потрапляли в печінку, а основна їх маса елімінувати з крові клітинами ретикулоендотеліальної системи [Yamamura ea 1993].

Слід зауважити, що не у всіх людей з фенотипом Е4 розвивається виражена гіперліпопротеїнемія. Ймовірно, існують й інші фактори (гормональні, середовищні, харчові), що компенсують функціональні дефекти фенотипу Е4. Крім того, в популяції людей з переважанням алелі Е4 виявлена ​​підвищена швидкість синтезу апоВ, хоча механізм впливу цього алеля на експресію гена апоВ залишається неясним [Reardon ea 1988].

З функціонуванням алелі епсилон-Е4 пов’язують спорадичне виникнення хвороби Альцгеймера [Bertrand ea 1995, Greenherg ea 1995, Sounders ea 1993].

Існує гіпотеза, згідно з якою два продукти перекисного окислення ліпідів – малоновий діальдегід та 4-гідрокси-2-ноненал – можуть ковалентно модифікувати апоЕ і змінювати його подальшу долю. Додані in vitro, обидва продукти поперечно зшивали апоЕ і апоЕ4. По відношенню до малонового діальдегіду 4-гідрокси-2-ноненал виявився більш ефективним “зшивачем”, а очищений апоЕЗ був більш чутливим до зшиванню, ніж апоЕ4.

Модифікований білок зберігав апоЕ-иммунореактивность [Monline ea 1996].

Comments are closed.