АпоE: локалізація синтезу.

Основне місце синтезу апоЕ – печінка. Тут утворюється до 80% апоЕ. Інша частина циркулюючого у плазмі крові апо синтезується в інших периферичних тканинах. В даний час апоЕ мРНК виявлений практично у всіх органах і тканинах, включаючи мозок, наднирники, яєчники, селезінку та нирки [Blue ea 1983, Elshourhagy ea 1985, Williams ea 1985]. Фізіологічний сенс цього явища поки неясний. Можливо, що синтезований периферичними органами апоЕ бере участь в перерозподілі холестерину між органами і тканинами. Виняток становить лише скелетний м’яз.

АпоE: модифікація

Велика частина (до 80-85%) циркулюючого у плазмі людини апоЕ знаходиться у вигляді асіалоформи, менша – у вигляді моно-і дісіалоформ. Показано, що апоЕ, секретується гепатоцитами і макрофагами, як і апоЕ спинномозкової рідини, більш високо сіалірованних (пов’язаний з сіалова кислотою), ніж плазмовий пул апоЕ в цілому [Basil ea 1983, Reardon ea 1988].

Різниця секретируемого і плазмового пулу апоЕ дозволяє припустити, що гликозилирование апоЕ відіграє важливу роль у клітинному процессингу і механізмі секреції цього білка. Встановлено, що єдиною амінокислотою, до якої приєднується СООН-група в процесі глікозилювання, є треонін-194 [Wernene-Hammond ea 1987].

У процессингу секретувати апоЕ, мабуть, беруть участь специфічні глікозідази. Дійсно, показано, що синтезований гепатоцитами апоЕ, так званий проапоЕ, проходить внутрішньоклітинну модифікацію, що приводить до утворення ізоформ, що розрізняються розміром і зарядом [Hussain ea 1988, Hussain ea 1989]. При поділі знову синтезованого апоЕ методом ультрацентрифугування встановлено, що близько 50% апоЕ секретується в “вільної” або збідненої ліпідами формі. Таким чином, поряд з генетичним поліморфізмом апоЕ виявлена ​​гетерогенність, обумовлена ​​посттрансляционной модифікацією цього білка шляхом внутрішньоклітинного глікозилювання та подальшого десіалірованія в плазмі крові.

Гіперхолестеринемія: модельна система на мишах з апоЕ-дефіцитом

Миші з природженим апоЕ-дефіцитом використовуються в якості моделі експериментальної гіперхолестеринемії при вивченні патогенезу атеросклерозу. У цих мишей вміст загального холестерину в плазмі крові досягало 644 – 139 мг%. Внутрішньовенне введення їм рекомбінантного аденовірусу, що містить ген людського апоЕ, призводило до зниження вмісту загального холестерину (до 103 – 18 мг%), ЛПДНЩ, ЛПНЩ і збільшенню фракції ліпопротеїнів високої щільності. Експресія апоЕ у цих мишей викликала 3-кратне зменшення площі вогнищ ліпідної інфільтрації на стінці аорти [Kashyap ea 1995].

АпоE: катаболізм

Катаболізм апоЕ пов’язаний з печінкою і в меншій мірі з нирками [VantHooft ea 1985]. Введення ківотним ЛПВЩ, що містять мічені йодом апоЕ, показало виражене накопичення мітки в печінці вже через 1 год після ін’єкції. Вважають, що це пов’язане з обміном мічених апоЕ в ЛПВЩ на немічених апоЕ ЛПДНЩ, а також апоЕ ремнанюв ХМ і ЛПДНЩ, які швидко захоплюються печінкою через Е-рецептори.

АпоE: внутрішньоклітинна локалізація

Вивчена внутрішньоклітинна локалізація міченого екзогенного апоЕ в гепатоцитах щурів [Hamilton ea 1990]. Виявлено велику кількість мітки в мультивезикулярні тілах і собенно в Пероксисома. Значна частина апоЕ не була пов’язана з мембранними утвореннями і перебувала в цитоплазмі в “вільної” формі. Передбачається, що апоЕ може бути основним внутрішньоклітинним переносником холестерину і, можливо, інших стероїдів між різними субклітинних компартментами.

 

Comments are closed.