Ангіогенез і утворення пухлин: загальні відомості.

Дані, накопичені за останнє десятиліття, переконливо показують необхідність ангіогенезу для росту переважної більшості злоякісних пухлин (Folkman et al., 1971; O’Reilly et al., 1995). Формування мережі капілярів з ендотеліальних клітин, що вистилають дрібні венули – необхідна умова для подальшого зростання пухлинного вузлика, що досяг у діаметрі 2-4 мм [Рівненський ea 1998, Folkman, ea 1995].

Капілярна мережа спочатку розвивається в прилеглих тканинах, які згодом заміщуються клітинами пухлини (Warren, 1970; Thompson et al., 1987; Dvorak et al., 1988; Fox et al., 1993; Widner, 1993). При цьому, хоча капілярна мережа, навколишнє пухлина, формується з клітин нормального ендотелію організму-господаря, однак помітно відрізняється від нормальної по морфології (Torry and Ronguish, 1992), щільності і проникності судин (Dvorak et al., 1988). Щільна мережа капілярів постачає розвивається пухлина киснем, необхідними поживними речовинами, і дозволяє виводити токсичні продукти життєдіяльності пухлинних клітин. Наявність капілярної мережі полегшує також впровадження і поширення клітин метастазують пухлин.

Таким чином, для того, щоб злоякісне новоутворення перевищило в товщину кілька шарів живих клітин, необхідна високоспеціалізована система капілярів.

Експериментальні дані останніх років дозволяють припустити, що подібна мережа утворюється не як результат імунної реакції організму-господаря, а у відповідь на цілком певні сигнали, вирабативемие пухлинними клітинами. Позбавлені можливості індукувати утворення нових капілярів, первинні і метастатичні пухлини не збільшуються в розмірах (Sheiabni and Frazier, 1995).

Здатність неопластичних клітин стимулювати проліферацію та міграцію ендотеліальних клітин пов’язана, очевидно, з двома основними подіями: припиненням секреції ними факторів, інгібуючих ангіогенез (тромбоспондин та ін), і збільшенням продукції цитокінів стимуляторів ангіогенезу, які є факторами росту і мотогенамі для ендотеліоцитів (в першу чергу VEGF, а також FGF, EGF, TGF-a), що супроводжується підвищенням секреції та / або активності протеаз, що забезпечують протеоліз позаклітинного матриксу та інвазію ендотеліоцитів в тканині новоутворення.

Проблема “сплячих” метастазів, здатних у будь-який момент дати початок експоненціально зростаючої пухлини, занадто добре знайома більшості онкологів. Сучасні методи не дозволяють виявити і своєчасно усунути одиничні трансформовані клітини, що відокремилися від первинної пухлини. Саме в зв’язку з цим важливе розуміння нормальних фізіологічних механізмів, експлуатованих прогресивно зростаючими пухлинами. Одним з таких механізмів є ангіогенез, або формування мікрокапілярів, без якого неможливий ріст твердих пухлин, що перевищують у діаметрі кілька міліметрів.

Вивчення ангіогенезу і природних антиангіогенним факторів може знайти широке застосування в клінічній практиці.

Хронічне застосування інгібіторів ангіогенезу після видалення первинної пухлини, могло б запобігти прогресивний зростання мікрометастазів, і, тим самим, повернення гострій стадії захворювання.

Comments are closed.