Алергічні ентеропатії


До алергічних Ентеропатія відносять захворювання кишечника, що викликаються антигенами харчового походження; вони характеризуються появою як кишкових симптомів (біль у животі, діарея та ін), так і різноманітних позакишкових маніфестацій, обумовлених алергічними реакціями організму у відповідь на антигенну агресію.

Епідеміологія
Епідеміологічних досліджень не проводилося.

Етіологія і патогенез
Алергічними властивостями володіють багато харчові продукти. Особливо часто алергічні реакції викликають шоколад, кава, горіхи, апельсини, суниця, краби, яйця, молоко та ін Можливі 4 типи реакцій організму на харчовий алерген.

Реакція 1-го типу пов’язана з проникненням алергену через епітеліальний бар’єр слизової оболонки кишечника і надходженням його в кров. У осіб з порушеною бар’єрної функцією кишечника проникнення великих молекул харчового походження значно полегшується. При реакції 1-го типу кишкова стінка алергеном не пошкоджується, а клінічні симптоми характеризуються в основному кишковими дисфункціями. Прикладом реакції 1-го типу може служити алергія до молока. Антигенними властивостями в цьому випадку має бета-лактоглобулін, що міститься у коров’ячому молоці. При вживанні його в їжу алергічна ентеропатія може проявлятися болем у животі і профузним проносом. Досить виключити з харчування коров’яче молоко або замінити його при штучному вигодовуванні дітей жіночим молоком і симптоми алергії припиняються.

Реакція 2-го типу розвивається при взаємодії антигену з антитілами, зосереджується в підслизовому шарі кишкової стінки. У цьому випадку ушкоджуються ентероцити і розвивається атрофія ворсин внаслідок різкого укорочення тривалості життя кишкового епітелію. Прикладом реакції 2-го типу служить алергія до глютену, яка спостерігається при целіакії.

У хворих на целіакію виявлені гісточувствітельние антигени HLA-B8 і HLA-D3 та антиген, розташований на поверхні В-лімфоцитів. Разом з глютеном ці антигени утворюють складні імунні комплекси, що з’єднуються з рецепторами клітин кишкової стінки і пошкоджують їх.

Реакція 3-го типу характеризується ушкодженням судин утворюються імунними комплексами, тобто появою феномена Артюса. Морфологічно ця реакція проявляється геморагічними і деструктивними ушкодженнями кишкової стінки, схожими з такими при виразковий коліт. З появою феномена Артюса пов’язані і багато системні маніфестації при захворюваннях кишечника – вузлувата еритема, ураження суглобів і очей.

Реакція 4-го типу пов’язана із запальними процесами імунного генезу і характеризується гранулематозним запаленням стінки кишки, як це спостерігається при хворобі Крона.
Таким чином, алергічні ентеропатії призводять до значних порушень кишкового травлення внаслідок зниження продукції травних ферментів і розладу всмоктування, підвищенню секреції води та електролітів у просвіт кишки. Алергічні реакції можуть супроводжуватися різноманітними морфологічними змінами стінки кишки аж до виразково-геморагічних і гранулематозних з утворенням лімфоплазмоцітарних інфільтратів в підслизовому шарі.

Класифікація
Класифікація алергічних ентеропатії не розроблена.

Примірна формулювання діагнозу:
1. Харчова алергія: непереносимість білків молока; синдром роздратованого кишечника з переважанням діареї.
2. Полівалентна харчова алергія (нестерпність яєць, цитрусових, молока); виражена дискінезія кишечника.

Діагноз, диференційний діагноз
Вирішальне значення в діагностиці належить ретельному збору «харчового анамнезу», виявленню продуктів, що викликають алергію. Виключення їх з раціону сприяє зворотному розвитку клінічних симптомів і морфологічних змін в стінці кишечника.

Алергічну ентеропатією необхідно диференціювати від харчової інтолерантності, пов’язаної з дефіцитом травних ферментів, а також від порушень всмоктування. Порушення травлення можуть бути обумовлені дефіцитом ферментів підшлункової залози, шлунка і розладом желчеобразования, забезпечують перетравлювання харчових речовин а порожнини кишки (порожнинне травлення), а також з недостатністю власне кишкових ферментів, що забезпечують остаточне перетравлення білків, жирів і вуглеводів (мембраннийтравлення). Незважаючи на схожість багатьох симптомів у хворих алергічної ентеропатію відсутні якісні ознаки порушеного всмоктування, порушення електролітного обміну. Водночас саме для цих хворих характерні еозинофілія та алергічні реакції у вигляді шкірного висипу, артритів і т. д. Більш точна диференціальна діагностика грунтується на постановці шкірних проб з харчовими алергенами, дослідженні в крові IgE, концентрація якого підвищується при харчовій алергії.

Лікування
Лікування при харчовій ентеропатії включає призначення дієти, з якої виключаються харчові продукти, що викликають симптоми хвороби. Обов’язково призначають антигістамінні препарати – антагоністи H1-рецепторів (тавегіл по 1 таблетці 2 рази на день, Дімебон по 10-20 мг 2-3 рази на день і ін) і антагоністи Н2-рецепторів (циметидин по 200 мг 2 рази на день) протягом 10-15 днів. В даний час використовують препарати, що попереджають дегрануляцію тучних клітин і виділення гістаміну. До них відносяться задитен і налькром.
Ці препарати ефективні при харчових алергіях. Призначають їх за 30 хв до їди, задитен в дозі 1 мг і налькром по 200 мг 2-3 рази на день протягом 3-4 тижнів.

Comments are closed.